ПРОФЕСІЙНА ПАМ’ЯТЬ МУЗИКАНТА-ВИКОНАВЦЯ В РЯДУ СПЕЦІАЛЬНИХ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

  • Alexandra Sapsovich Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Ключові слова: пам’ять, музична пам’ять, професійна музична пам’ять, музичні здібності, музичний слух, почуття ритму, рухові задатки, інтелектуалізований автоматизм

Анотація

Мета статті – визначити зміст категорії «пам’ять» стосовно професійної діяльності музиканта, скорегувати поняття «музична пам’ять» на підставі виявлення інтегрованості і взаємозалежності феномена професійної пам’яті та інших властивостей індивіда, потрібних для занять музичною діяльністю. Методологія статті спирається на аналіз базових музичних здібностей із точки зору їх смислової і структурної складових частин; психологічний аналіз двосторонньої залежності різних музичних здібностей і професійної пам’яті музиканта-виконавця. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні «кореневого» характеру професійної пам’яті музиканта-виконавця у структурі базових музичних здібностей; поясненні взаємної залежності різних музичних здібностей і музичної пам’яті; у формулюванні поняття, що відображає суть професійного процесу запам’ятовування, освоєння, відтворення і збереження музикантом спеціальної інформації. Висновки. У професійній роботі музичний слух у різних своїх аспектах, почуття ритму, рухові здібності реалізуються у прямій залежності від якості запам’ятовування, освоєння, відтворення і збереження музикантом-виконавцем звукової, ритмічної і моторної інформації. При цьому музична пам’ять не є допоміжною ланкою по відношенню до інших спеціальних здібностей. Навпаки, взаємодія і зчіпка видів музичного слуху, почуття музичного ритму, рухових можливостей музиканта-виконавця з музичною пам’яттю виявляє себе у двосторонній підпорядкованості. Виходячи з визначення музичних здібностей як «індивідуальних психологічних властивостей людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики і здатність до навчання в області музики» (Д. Кірнарська [3, с. 129]), враховуючи, що за здатність до навчання музиканта значною мірою відповідає мнемотехніка – як сукупність прийомів освоєння музичної інформації, а також унаслідок специфічного, вузько професійного запиту до пояснення категорії «пам’ять» пропонуємо коригування поняття «музична пам’ять» більш точною і суттєвою музикознавчою категорією «професійна пам’ять музиканта-виконавця», що має на увазі алгоритм сживлення з музичним текстом, який включає слуховий, зоровий, кінестетичний, а також конструктивно-логічний і образно-семантичний аспекти.

##submission.authorBiography##

##submission.authorWithAffiliation##

кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри спеціального фортепіано

Посилання

1. Hoffman J. (1938) Piano performance. Answers to questions about the piano. Moscow [in Russian].
2. Kirnarskaya D. (2004) Psychology of special abilities. Musical abilities. M.: Talents – XXI century [in Russian].
3. Kirnarskaya D. (2003) Psychology of musical activity. Theory and practice. M.: Talents – XXI century [in Russian].
4. Martinsen K. (1966) Individual piano technique based on sound will. M.: Music [in Russian].
5. Nikolaev A. (1968) G. R. Ginzburg (Piano Performance Issues. Vol. 2). M. [in Russian].
6. Oganezova-Grigorenko O. (2018) Musical artist’s autopoiesis as a creative phenomenon - the subject of a musical discourse. [in Russian].
7. Teplov B. (1947) Psychology of musical ability. M-L.: Acad. Ped sciences of the USSR [in Russian].
8. Tsypin G. (1984) Learning to play the piano: a training manual for students of ped. Institutes in the specialty No. 2119 “Music and Singing”. Moscow: Enlightenment [in Russian].
Опубліковано
2019-10-23
Розділ
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ВИКОНАВСТВА