МИСТЕЦТВО КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА КАМЕРНОГО ОРКЕСТРУ ЯК ПОЛІЛОГ

  • Olena Petrivna Iergiieva Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової
Ключові слова: гра-спілкування, камерно-інструментальний дискурс, концертмейстер, музична ко- мунікація, полілог, полілогічність гри

Анотація

Мета роботи – вивчення діяльності концертмейстера камерного оркестру з виокремленням його функцій як мистецтва полілогу з урахуванням тенденцій розвитку камерно-інструментального жан- ру в сучасному арт-просторі. Методологія дослідження базується на інтердисциплінарних підходах, містить системно-аналітичний, герменевтичний, лінгвістичний та компаративний методи, оскільки предмет дослідження – камерно-оркестрова гра концертмейстера – відрізняється поліфункціональністю, синергізмом, поліжанровістю. Наукова новизна – обґрунтування полілогічності як якості музикування – ансамблевого спілкування концертмейстера з музикантами камерного оркестру, з автором музичного твору, а також із публікою у процесі гри на скрипці з урахуванням герменевтичної класичної тріади: автор – виконавець – публіка. Висновки. У результаті системного аналізу з’ясовано, що полілогічність є природно зумовленою якістю камерно-інструментальної гри. Дискурс-аналіз наукових джерел, практика роботи концертмейстерів різних оркестрів, власний досвід багаторічної концертмейстерської творчості авторки засвідчує, що професійна діяльність концертмейстера камерного оркестру тяжіє до артистич- ного універсуму, потребує наявності специфічних особистісних властивостей і сформованих професійних якостей, їх постійного вдосконалення. У статті розглянуті різні аспекти гри-творчості концертмей- стера камерного оркестру: сольний, акомпануючий, ансамблевий, диригентський, артистичний, імпро- візаційний, психологічний, комунікативний. Поняття полілогічності музикування в камерному оркестрі означає процес звуко-інтонаційного дискурсу всередині виконавсько-ансамблевого часопростору, смислове спілкування концертмейстера, диригента, оркестрантів, виконавців-солістів один з одним, з автором музичного твору, музично-художню комунікацію з аудиторією.

Посилання

1. Бура М. Львівське камерно-оркестрове виконавство крізь призму ідеї персоналізму (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) : дис. … канд. мистецтвознав.: 17.00.03. Львів, 2018. 206 с.
2. Єргієв І. Артистичний універсум музиканта-інструменталіста кінця ХХ – початку ХХІ ст. : дис. … докт. мистецтвознав. 17.00.03. Київ, 2016. 453 с.
3. Ожегов С. Словарь русского языка. Москва, 1960. 900 с.
4. Польская И. Камерный ансамбль: История, теория, эстетика : монография. Харьков : ХГАК, 2001. 396 с.
5. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. Пер. с фр., вступ. ст. и коммент. И. Вдовиной. Москва : Академический проект (Философские технологии), 2008. 695 с.
6. Сигал Э. Мастера советского камерного ансамбля Д. Ойстрах, Л. Оборин, С. Кнушевицкий. Одесса, 1979. 50 с.
7. Фромм Э. Человек для себя. Пер. с англ. А. Александровой. Москва : АСТ, 2017. 320 с.
Опубліковано
2020-03-02
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА