«МОНТЕККІ І КАПУЛЕТТІ» В. БЕЛЛІНІ: ЖАНРОВИЙ КАНОН ІТАЛІЙСЬКОЇ РОМАНТИЧНОЇ ОПЕРИ У ВІДТВОРЕННІ «ВІЧНОГО» СЮЖЕТУ

  • Ganna Andriivna Dzhulaj Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0003-4928-0261
Ключові слова: музичний театр В. Белліні, опера «Монтеккі і Капулетті», Рісорджименто, мистецтво бельканто, італійська романтична опера, жанровий канон, «романтична драма бельканто».

Анотація

Мета роботи – виявлення жанрових особливостей опери «Монтеккі і Капулетті» В. Белліні в контексті жанрово-стильової специфіки італійського музичного театру та відтворення в ній одного з «вічних» сюжетів. Методологічною базою роботи є культурно-історичний підхід у музикознавстві, притаманний Б. Асаф’єву і його послідовникам. Водночас для такої роботи вельми суттєвими виявилися також історико-культурологічний та міждисциплінарний підходи, що дозволяють виявити закономірність творчої та стильової еволюції музичного театру В. Белліні у річищі культурно-історичних реалій Італії першої половини XIX століття. Наукова новизна роботи визначається її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки жанрово-стильову специфіку оперної спадщини В. Белліні, виявлену в тому числі і в опері «Монтеккі і Капулетті», але й особливості жанрового синтезу в західноєвропейському музичному театрі першої половини XIX сторіччя. Висновки. Опера «Монтеккі та Капулетті» В. Белліні на рівні втілення традицій «романтичної драми бельканто» демонструє оригінальний симбіоз жанрових рис як італійського (опера-серіа), так і французького (лірична трагедія) музичного театру. Якості останнього позначені не лише у масштабності вистави, наявності великої кількості яскравих масових сцен, а й у суттєвій ролі у спектаклі ідеї протистояння «почуття та обов’язку», показової також і для французької класицистської трагедії. Одночасно «Монтеккі і Капулетті» являють собою блискучий зразок втілення традицій власне італійського музичного театру, що очевидно в партіях головних героїв опери, доручених двом сопрано, що втілюють вікові традиції естетики вокального мистецтва бельканто. Смислова концепція аналізованої опери В. Белліні відрізняється сюжетно-образною багатоплановістю, що увібрала у себе весь широкий спектр ідей такого «вічного» сюжету – від епохи Данте, періоду загострення середньовічних чвар, осяяних війнами гвельфів та гібеллінів, ренесансного тлумачення взаємин головних героїв у новелах Відродження, аж до епохи В. Шекспіра та його драматургічної версії сюжету. Водночас поетика «Монтеккі та Капулетті» В. Белліні демонструє також співвіднесеність із духовно-етичними пошуками епохи Рісорджименто, виявляючи також показовий для неї політичний підтекст оповідання, орієнтований на ідею духовного єднання італійської нації.

Посилання

1. Бархатова С. Романтическая музыкальная драма bel canto. Музыкальная академия. 2003. № 1. С. 111–117.
2. Бронфин Е. Винченцо Беллини. Советская музыка. 1960. № 9. С. 79–87.
3. Ветлицына И. Винченцо Беллини. URL: http://www.belcanto. ru/bellini.html (дата звернення: 21.02.2019).
4. Драч И.С. Опера классического бельканто: парадоксы осмысления. Ars inter Culturas. 2010. № 1. С. 107–120.
5. Драч И.С. Оперное творчество В. Беллини и Г. Доницетти в итальянской музыкально-театральной культуре эпохи романтизма : автореф. … дисс. кандидата искусствоведения : 10.00.02 «Музыкальное искусство». Киевская государственная консерватория им. П.И. Чайковского. Киев, 1990. 17 с.
6. Кенигсберг А.К. Россини, Беллини, Доницетти: 24 итальянские оперы первой половины XIX века. История создания, сюжет, музыка : учебное пособие. Санкт-Петербург : СПбГПУ, 2012. 277 с.
7. Клименко Е. Шекспир и итальянское Рисорджименто в английской поэзии XIX века. Шекспир в мировой литературе. Москва–Ленинград : Художественная литература, 1964. С. 198–230.
8. Крунтяева Т.С. Винченцо Беллини (1801–1835). Популярная монография. Ленинград : Музыка, 1984. 78 с.
9. Кубкина О.Л. Исторические аспекты драматургии в опере В. Беллини «Пуритане». Южно-Российский музыкальный альманах. 2019. № 1 (34). С. 38–44.
10. Кубкина О.Л. История и миф в опере В. Беллини «Капулетти и Монтекки». Южно-Российский музыкальный альманах. 2019. № 2 (35). С. 35–40.
11. Мугинштейн М. Хроника мировой оперы. 1600–1850. Екатеринбург : У-Фактория (при участии издательства Гуманитарного университета), 2005. 640 с.
12. Пастура Ф. Беллини / Пер. с ит. И. Константиновой. Москва : Молодая гвардия, 1989. 348 с.
13. Сабадаш Ю.С. Мистецтво як засіб формування національної свідомості (на прикладі італійської культури кінця XVIII–XIX століть). Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2014. Вип. 20. Т. 2. С. 19–24.
14. Соловцова Л. Джузеппе Верди : монография. Изд. 3-е доп. и перераб. Москва : Музыка 1981. 416 с.
15. Хобсбаум Э. Изобретение традиций. Вестник Евразии. 2000. № 1. С. 47–62.
16. Хохловкина А. Западноевропейская опера: конец ХVIII – первая половина ХIХ века: очерки. Москва : Госмузиздат, 1962. 366 с.
17. Шаров К.С. Изобретение национальных традиций классическими композиторами XIX века. Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. 2005. № 4. С. 58–75.
Опубліковано
2022-09-22
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА