КЛАРНЕТ У РОМАНТИЧНОМУ КОНЦЕРТНОМУ ТА СИМФОНІЧНОМУ ІНСТРУМЕНТАЛІЗМІ

Jinghan Duan

doi:10.31723/2524-0447-2023-36-1-7

Jinghan Duan Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0004-2975-3783

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-1-7

Ключові слова: кларнет, музика для кларнета, композитор, романтизм, музичний інструменталізм, симфонічний інструменталізм, концертність, віртуозність, романтична лірика

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються роль та значення кларнету у процесі становлення та розвитку романтичного мистецтва. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного та музикознавчого методів з залученням виконавського підходу, у комплексі вони утворюють єдину методологічну основу. Наукова новизна роботи постає у виявленні специфіки кларнетового звучання та образної палітри у концертному та симфонічному мистецтві доби романтизму. Висновки. Кларнет, з його поєднанням співучості, віртуозності, звукової гнучкості, показавши свої можливості вже у бетховенських творах, поступово посів особливе місце у новому, романтичному інструменталізмі. Саме тут почесне місце у кларнетовому репертуарі належить творам Вебера. Знайдені композитором нові досягнення кларнетової виразовості далі будуть використовуватися іншими авторами у сольно-концертній, симфонічній та оперно-оркестровій музиці. Вебер охоче використовував теплоту кларнетового тембру, широту діапазону, найбагатші віртуозно-технічні та колористичні можливості у творах різних жанрів: опери, симфонії, концерти, камерні ансамблі. Характерно, що майже всі ансамблеві твори за участю кларнета були створені протягом невеликого періоду часу (1810–1815), починаючи з того моменту, коли композитор, приїхавши до Мюнхена, познайомився з Генріхом Йозефом Берманом – кларнетистом баварського придворного. Найбільш яскраві інструментальні твори К. М. Вебера цього періоду відносяться майже виключно до віртуозної літератури (концерти для фортепіано, концерти для кларнету). Вони відрізняються від музики віденських класиків своєю барвистістю, яскравим зіставленням тем, модуляційною свободою, блискучою концертністю. Ліричні сторінки кларнетової музики Вебера надають виконавцям блискучу можливість демонстрації високої майстерності у відтворенні особливої романтично-поетичної аури, а музикознавцям дозволяють розширити уявлення про внесок композитора у становлення інструменталізму ХІХ століття.

Посилання

1. Берлиоз Г. Большой трактат о современной инструментовке и оркестровке: в 2-х тт. М.: Музыка, 1972. Т. 1. 307 с.
2. Громченко В.В. Духове соло в європейській академічній композиторській та виконавській творчості ХХ – початку ХХІ ст. (тенденції розвитку, специфіка, систематика). Київ – Дніпро: ЛІРА, 2020. 304 с.
3. Метлушко В.О. Кларнет як сольно-ансамблевий інструмент у творчості композиторів XX століття: дис. … канд. мист.: 17.00.03 / Харк. нац. ун-т мист. імені І.П, Котляревського. Харків, 2014. 188 с.
4. Floros C. Grundsätzliches über sein Schaffen. Carl Maria von Weber. München: Тext+Kritik, 1986. S. 5–21.
5. Kapp J. Weber. Stuttgart; Berlin: Schuster & Loeffler, 1922. 296 s.
6. Tusa M.C. In Defense of Weber. Nineteenth-Century Piano Music (Routledge Studies in Musical Genres). 2nd ed. London: Routledge, 2004. P. 147–148.