http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/issue/feed Музичне мистецтво і культура 2020-07-01T12:28:28+03:00 Editiors onmavisnyk@gmail.com Open Journal Systems <p>Науковий вісник Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової «Музичне мистецтво і культура» присвячений висвітленню актуальних історичних, теоретичних та загально-гуманітарних проблем музикознавства, питань музичної культурології та естетики, сучасних концепцій музичної освіти, теоретичних засад та методичних принципів підготовки музикантів-виконавців. Збірник містить статті українських науковців, що представляють різні регіональні музикознавчі та музично-культурологічні школи. Дане видання призначене для фахівців мистецтвознавчої галузі, викладачів та студентів вищих навчальних закладів музичного мистецтва і культури.<br><span style="color: #000000;">Тематика видання зумовлена актуальними проблемами та сучасними концепціями музикознавства, музичної культурології, музичної естетики. </span></p> <p><span style="color: #000000;"><span style="text-decoration: underline;"><strong><span style="color: #000000; text-decoration: underline;">ISSN: 2524-0447 (print)</span></strong></span></span></p> <p><span style="color: #000000;">Наукове видання засноване у 1997 році та публікується щорічно. </span></p> <p><span style="color: #000000;">Свідоцтво про державну реєстрацію - </span><span style="color: #000000;">КВ № 23356-13196ПР від 24.05.2018<br></span></p> <p><span style="color: #000000;">Видання включено до міжнародної наукометричної бази&nbsp;<a href="https://journals.indexcopernicus.com/search/details?id=65737" target="_blank" rel="noopener">Index Copernicus International</a>&nbsp;<a href="https://journals.indexcopernicus.com/search/details?id=65737" target="_blank" rel="noopener"></a>(Республіка Польща).</span></p> <p><span style="color: #000000;">Видання включене до переліку фахових видань наказом Міністерства освіти і науки України № 1328 від 21.12.2015 </span></p> <p><span style="color: #000000;">&nbsp;</span></p> <p style="width: 200px;"><img src="https://assets.crossref.org/logo/member-badges/member-badge-member.svg" alt="Crossref Member Badge" width="200" height="200"></p> <p><em><strong>Науковий вісник "Музичне мистецтво і культура" індексується у міжнародній наукометричній базі даних: </strong></em></p> <p><a title="https://scholar.google.com.ua/citations?user=Q2gs_BcAAAAJ&amp;hl=uk" href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=Q2gs_BcAAAAJ&amp;hl=uk" target="_blank" rel="noopener"><em><strong><img src="/public/site/images/admin/гугл_шолар.jpg"></strong></em></a></p> <p><a title="Бібліометрика української науки" href="http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?page_sites=journals" target="_blank" rel="noopener"><em><strong><img src="/public/site/images/admin/библиометрика1.jpg"></strong></em></a></p> <p><em><strong><span style="color: #000000;"><a title="бібліотека імені В.І. Вернадського" href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=I=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=%D0%9670661" target="_blank" rel="noopener"> <img src="/public/site/images/admin/вернадского1.gif"></a></span></strong></em></p> <p>&nbsp;</p> <p><a href="http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0/" rel="license"><img style="border-width: 0;" src="https://i.creativecommons.org/l/by-sa/4.0/88x31.png" alt="Лицензия Creative Commons"></a><br>Цей журнал є доступним за&nbsp;<a href="http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0/" rel="license">ліцензією Creative Commons «Attribution-ShareAlike»&nbsp; 4.0 Всесвітня</a>.</p> <p>Науковий вісник "Музичне мистецтво і культура"<em><strong>&nbsp;</strong></em>дотримується політики відкритого доступу:&nbsp;<a href="http://www.budapestopenaccessinitiative.org/read">Budapest Open Access Initiative's definition of Open Access</a></p> http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/467 СУЧАСНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДУХОВНИХ КАНТАТ Й. С. БАХА 2020-07-01T12:21:58+03:00 Nina Georgievna Zabolotnaya nina14may@gmail.com <p>Метою статті є виявлення нових орієнтирів і напрямів дослідження кантатної творчості Й.С. Баха. Розглядаються аспекти жанрової природи, типології творів, наводяться приклади аналізу композиторського тексту як комплексу виразних якостей бахівської художньо-інтонаційної мови у виконанні-інтерпретації. Методологія дослідження передбачає застосування історичного, мистецтвознавчого та культурологічного методів, музично-виконавського аналізу для інтерпретаційно-порівняльного і теоретичного узагальнень. Наукова новизна визначається ракурсом і методологією дослідження, пов’язаними з цілеспрямованим вивченням всього корпусу сучасного баховедення з виявленням кола виразних засобів, використовуваних для втілення художнього образу. Висновки. Вокально-хорова музика, створена відповідно до вимог протестантського богослужбового ритуалу (до ХVIII ст. – Kirchenmusik, Kirchenstuck), підкоряючись йому і відштовхуючись від нього, в композиторському прочитанні, розсовує рамки понять про творчу свободу і сміливості авторського тлумачення Книги Буття, оригінальних духовних текстів (по Ф. Меланхтон). Духовна кантатна музика, будучи школою бахівського вокального стилю, духовною музикою з текстом, в тому числі прояснює, проливає світло на багато питань музики без тексту: від артикуляції, фразування тощо до принципів драматургії, вищого духовного сенсу. Варто згадати також про прямі запозичення в інструментальній музиці з музики кантат, так званих автопародій. Німецьке церковне ораторське мистецтво послужило причиною виникнення зразків піднесеної релігійності, екзальтованості і інтелектуалізму в музиці. Відроджуючи традицію двохсотлітньої давності, але залишаючись композитором XVIII століття, Йоганн Себастьян Бах написав твори, сповнені духовності і містичного оптимізму, що належать вічності, звернені до Бога.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/468 ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІСТИЛІСТИЧНИХ ОСНОВ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ 2020-07-01T12:22:12+03:00 Yuliya Kapliyenko-Iliuk yuliyakaplienko@gmail.com <p>Мета статті – охарактеризувати процес виникнення полістилістики в мистецтві, зокрема в музиці, та визначити шляхи формування стильових взаємодій у композиторській творчості. Методологія визначається працями музикознавчого та культурологічного спрямування, де приділяється увага різним аспектам стилю, полістилістики, дисертаційним дослідженням, присвяченим питанням полістилістики в музичній та художній культурі. Наукова новизна полягає в системному висвітленні основ формування полістилістики у творчості музиканта та виявленні причин виникнення стильових взаємодій у музичному мистецтві. Висновки. Музичне мистецтво останніх десятиліть XX та початку XXI століть демонструє розмаїття стилів та одну з особливостей стильових взаємодій – полістилістику. Дане явище стало ознакою постмодерну та властивістю творчого мислення сучасного композитора. В основі формування полістилістичного мислення композитора, виникнення стильових взаємодій лежить ряд причин, зумовлених сформованістю певних загальноєвропейських елементів, їх поєднанням із національним та індивідуальним стилем, й обставин, регламентованих розвитком сучасного суспільства. Дослідження підтверджує еклектичність сучасного мистецтва, неминучість стильових зв’язків, насичення музичного простору полістилістичними ознаками, що визначають специфіку розвитку мистецтва XX – початку XXI століття.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/469 ПЕРИПЕТІЇ СЛАВИ РУСІ ЯК РОЗУМОВІ СТЕРЕОТИПИ У ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ О. БОРОДІНА І В АНАЛОГІЇ ДО РОЗРОБОК Л. ГУМІЛЬОВА У ХХ СТОЛІТТІ 2020-07-01T12:22:25+03:00 Anzhelika Tatarnikova angelikatatarnikova75@gmail.com <p>Мета дослідження – виділення в сукупній cмисловій спрямованості творчої, науково-природознавчої і композиторської діяльності О. Бородіна засобів втілення національної слави через суттєві у світовому обсязі здобутки науковця-хіміка, духовну велич національної культурно-історичної традиції та її втілення в творчому спадку композитора. Методологічною основою роботи виступає аналітичний, історико-компаративний, міждисциплінарний методи, як вони втілені в працях О. Лосєва, Л. Гумільова, В. Личковаха, а також герменевтичний зріз інтонаційного музикознавчого підходу, як це маємо в роботах Б. Асаф’єва, а також у розробках О. Маркової, О. Муравської та ін. Наукова новизна зумовлена новаційним ракурсом подання науково-природознавчих звершень О. Бородіна і виразності опери «Князь Ігор» як співпадаючих не тільки за хронологією їх вибудови, але і за розумовим принципом «вирощення з молекулярного рівня сенсу цілого», а також переоцінкою історичного тла «Слова о полку Ігоревім», як то демонструють розвідки Л. Гумільова і оригінальний авторський задум О. Бородіна, що має певні розбіжності з відомим редактованим варіантом опери. Висновки. Ідея національної слави як культурно-мистецького надбання в діяльності О. Бородіна, науковця-природознавця і композитора, склалася в усвідомлення наукового і творчо-мистецького внеску у світовий культурний простір, який у вимірах романтичної доби ХІХ століття був унікальним. Це випереджаюче у 1870-ті – 1880-ті роки виявлення Системи Леонардо да Вінчі, яка, за П. Валері, вказувала на творчий норматив ХХ ст. як поєднання в діяльності однієї особи наукового і мистецько-творчого доробків. У роботі композитора-Бородіна маємо втілення епічної масштабності мислення, «вирощеного» із «молекулярного» рівня билинних наспівів, почутих у неадекватних для них салонних умовах і представлених на славу Київської Русі, усвідомлюваної ним, попри кровний зв’язок із культурою Кавказу.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/470 ДИРИГЕНТСЬКИЙ ЖЕСТ ЯК ОБ’ЄКТ СЕМІОТИЧНОГО АНАЛІЗУ 2020-07-01T12:22:44+03:00 Svetlana Murza lana.64.odessa@gmail.com <p>Мета роботи. У статті досліджуються передумови та механізм перетворення жесту-знаку на жест-образ у диригентському мистецтві. Методологія дослідження. У статті використовуються компаративний, естетико-культурологічний, музикознавчий методи в їх єдності. Наукова новизна статті виражається у виявленні семіологічних аспектів диригентського жесту у специфіці музично-мовних параметрів. Мова диригування розглядається з точки зору аналізу його одиниці – знака-жесту – на основі єдності інтерпретативних принципів музичного виконавства і семіології. Висновки. Диригентське мистецтво, як самостійний вид музичного виконавства, втілює в інтерпретаційному процесі найвищу ступінь узагальнення, абстрагування і спрямування з матеріального до ідеального. Ініціація єдиного складного процесу трансляції музичного смислу цілим колективом інтерпретаторів-інструменталістів із метою результуючої «нової інтерпретації» вимагає специфічних засобів комунікації з останніми, що призводить до створення специфічної, але універсально зрозумілої оркестрантам мови диригування. Диригентські жести, символізуючи темброво-звукові образи в їх динаміці, в хронотопічному процесі становлення музичної думки, ідеї перетворюють технічні знаки-засоби диригентської техніки на виконавський диригентський текст твору, а жести-знаки – на жести-образи. Специфіку тут становить вторинність звукоутворення і ведення звуку, які диригент формує опосередковано, використовуючи професійну жестову мову. При цьому інтерпретативна (ідеаційна) і технологічна (матеріалізована в музичному інструменталізмі) сторони виконання виходять із диригентських установок, направляються і корегуються ними, виробляючи власну технологію «звучання» рук, власну мову диригування. Саме на такій основі здійснюється «переклад» композиторської мови партитури на диригентську мову жестів і знову – на спільний «виконавський текст» музикантів оркестру.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/471 ГРУПА КОМПОЗИТОРСЬКИХ ПОРТРЕТІВ У ФОРТЕПІАННОМУ ЦИКЛІ ЗЛАМУ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ 2020-07-01T12:23:02+03:00 Iryna Serediuk irinaserediuk1802@gmail.com <p>Мета статті полягає у вивченні циклічних програмних фортепіанних композицій із серією портретів митців із позиції вияву методів та специфіки художнього вирішення обраного типу творчого завдання. Методологія роботи передбачає аналіз творів композиторів зламу ХІХ–ХХ століть: І. Стравінського, А. Казелли, Е. Саті, М. Равеля. Наукова новизна полягає у виявленні методів, що дозволяють співставлення множинних авторських стилів та охоплюють значну палітру: від алюзій, паралелей, узагальнення через знакові жанри чи конкретні твори, данину поваги, усвідомлення мистецької спадкоємності – до епатажу, парадоксальності, ребусу-загадки, пастіша, синтезування семантичних знаків чи смислового контрапункту програми і засобів на рівні категорій «Я» – «Інший». У висновках конкретизовано рівні прояву авторської позиції в даній системі. Зазначається, що в основі відтворення галереї композиторських портретів лежить ідея ігрового принципу, що набуває різнопланового втілення. Тон авторського висловлювання здебільшого передбачає іронію, шаржування, гротеск, дистанціювання власної мистецької позиції від відтворюваного матеріалу. Комунікативними складовими частинами семантичного поля постають засоби цитування, стилізації виразових засобів, жанрові алюзії, паралелі, символіка та зміщення акцентності у програмних назвах, суміщення та нашарування. Методи співставлення множинних авторських стилів охоплюють значну палітру: від алюзій, паралелей, узагальнення через знакові жанри чи конкретні твори, данину поваги, усвідомлення мистецької спадкоємності (І. Стравінський, М. Равель) до епатажу, парадоксальності, ребусу-загадки (Е. Саті, А. Казелла), багатоликості пастіша (А. Казелла, М. Равель), синтезування семантичних знаків чи смислового контрапункту програми і засобів на рівні категорій «Я» – «Інший» (Е. Саті, М. Равель).</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/472 ПАСІОНИ ДВОХ ОСТАННІХ СТОЛІТЬ: ПАРАЛЕЛІ ТА ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ 2020-07-01T12:23:16+03:00 Savoniuk Hanna Oleksiivna annasavonyuk@gmail.com <p>Інтерес зосереджено на страстях українського композитора О. Козаренка, американця Д. Дебні і росіянина – митрополита Іларіона. Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний метод, методи індукції, жанрово-стильового аналізу. Науковою новизною дослідження є звернення до трьох зразків сучасних пасіонів, які потребують належного вивчення та порівняння задля визначення нового ракурсу бачення в зазначеному напрямку. У висновках роботи підсумовані спільні закономірні музичні явища сучасних пасіонів межі ХХ–ХХІ століть. Багато напрямків для нової трактовки жанру надає мова. Композитори сучасного простору постійно знаходяться на етапі пошуків нових тембральних ефектів. Специфічним є також склад оркестру. Виявлено основні аспекти сучасних пасіонів: взаємопроникнення, синтез із використанням нових електронних засобів під час виконання творів. Основними аспектами сучасних пасіонів є: органічне поєднання, злиття, синтез різних їх складових частин. Так, суто католицька модель жанру може мати православне прочитання (Острозькі наспіви у творі О. Козаренка та православні тексти у страстях митрополита Іларіона). Сучасні композитори по-новому наповнюють страсті обов’язковими структурними одиницями (аріями, хоралами, хорами, речитативами). До виконання творів залучають як традиційний інструментарій, так і маловживаний. Переосмислюються і тембрально-вокальні засоби музичної виразності. В одному творі можуть поєднуватися різні мовні діалекти. Осучасненим компонентом пасіонів є використання нових електронних засобів. Багато питань стосовно давнього жанру залишаються неосвітленими. Композитори завжди мають різні поштовхи до написання композицій, у кожної з яких є своя історія виникнення і особиста довжина життя, що іноді переживає цілі епохи, як у випадку із безсмертними пасіонами Баха.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/473 ВЗАЄМОДІЯ ТРАДИЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОПЕРИ ТА КИТАЙСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ПАРАДИГМИ: ДО ПРОБЛЕМИ ДІАЛОГУ КУЛЬТУР 2020-07-01T12:23:28+03:00 Wang Na WangnaOd19@gmail.com <p>Мета статті полягає у розгляді проблеми взаємодії культурно-історичних аспектів існування національних форм музичного театру у Китаї і Європі та порівняльному аналізі художніх засобів вираження й можливостей пекінської музичної драми і європейської опери. Методологія роботи базується на комплексному використанні компаративного методу, що дозволяє розглядати феномени європейського та китайського музичного театрів не в їх ізольованості й відособленості, а у взаємозв’язку, тим самим глибше осягаючи корінні відмінності і загальні закономірності. Наукова новизна статті полягає у дослідженні взаємодії та взаємовпливу традицій європейської оперної культури та китайської національно-культурної парадигми як процесу взаємовідносин культур Сходу та Заходу. Висновки. Головною спрямованістю та глибинною сутністю національної естетичної системи, що була сформована під безпосереднім впливом узагальненого образу китайської традиційної культури є ідея втілення і відображення «уявного». Це й стало основним фактором, що сприяв створенню унікального й самобутнього художнього стилю, головними прикметами якого є синтетичність й високий ступінь умовності. Хоча пекінська і європейська класична опера мають значну кількість спільних рис як різновиди музичного театру, але, окрім спільного, обидва явища мають численні відмінності, що кореняться в національно-культурній традиції двох народів. Ці відмінності пов’язані з умовами історичного формування музичного театру на Заході і на Сході. Східний театр зберіг живий зв’язок з найдавнішими традиціями народного мистецтва, тоді як європейська, в тому числі українська, опера розвивалася у бік елітарного мистецтва з індивідуально авторським типом творчості. Якщо європейський театр є місцем для високого мистецтва, то театр пекінської опери може виконувати не тільки функцію театрально-видовищну, а ще й є місцем спілкування та чаювання.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/474 МУЗИЧНА ЕПІСТЕМОЛОГІЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, МЕТОДИЧНІ ТА ПОНЯТІЙНІ ПРИНЦИПИ 2020-07-01T12:24:19+03:00 Oleksandra Samoilenko al_sam@ukr.net <p>Мета роботи – охарактеризувати основні міждисциплінарні та музикознавчі передумови, головні понятійно-методичні чинники і дискурсивні показники музичної епістемології як базової теорії музичного пізнання; розкрити специфіку епістемологічного підходу як зумовлену природою людської суб’єктивності, рівною мірою пов’язаної з унікальними відкриттями особистісної свідомості та історичним досвідом культури. Методологія дослідження репрезентує музикознавчі аспекти епістемологічного підходу, акумулює принципи ноології і енактівізма, спрямована на формування кола понять, відповідальних за «прецедентну семантику» музики і музикознавства. Наукова новизна даної статті визначається низкою чинників, із яких домінуючими є необхідність створення нової теоретичної платформи для обговорення смислових прецедентів і символічних форм музики в їх постійної взаємозумовленості; потреба уточнити категоріальний статус провідних музикознавчих понять, серед яких виділяються твір, форма, мова, образ, свідомість, мислення, досвід; прояснити поняття і критерії музикальності. Висновки дозволяють стверджувати, що музична епістема формується і виявляється в залежності від застосовуваної наукової «пізнавальної оптики»; її визначає методологічний рівень і понятійний інструментарій дослідження, проте не менш важливий і залучений ним художній матеріал. Художнім матеріалом епістемологічного аналізу музики є той, який дозволяє реконструювати прямі і зворотні зв’язки музичних значень на шляху формування цілісної семантичної системи музики, тобто свідчить про відкритий характер смислової системи музичної творчості, дозволяє визначати музикальність як ключовий концепт іманентного змісту музики, її власний «квантор загальності».</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/475 ХУДОЖНІЙ ПРОСТІР В УКРАЇНСЬКІЙ СОНОРИСТИЦІ (МУЗИЧНИЙ АВАНГАРД 1960-Х РОКІВ) 2020-07-01T12:24:40+03:00 Nina Dovgalenko monred@i.ua <p>Мета статті. Стаття присвячена виявленню просторових моделей в сонорних композиціях, застосованих у музичних творах українських авторів 1960-х років. Композиційні новації, пов’язані із зміною світоглядних парадигм в другій половині ХХ століття, відбилися в кардинальній зміні лексики і музичного синтаксису, що потребують дослідження. Методологія заснована на застосуванні міждисциплінарного, системного та інтонаційного аналізів у дослідженні заявленої проблематики. Наукова новизна полягає в намаганні конкретизувати поняття простору і художнього простору в музичній творчості і визначенні в музиці українських авторів композиційних моделей, які відповідають новітнім концепціям світоустрою. В запропонованій проблематиці виявилися суміщеними одночасно три поняття, кожне з яких є системоутворюючим в пов’язаному з ним комплексі проблем – простір, художній простір, сонористика. Додатковий компонент, що не спрощує ситуацію, а навпаки, підсилює складність перетинань і взаємовпливів між означеними парадигмами – це феномен української музики 1960-х років. Висновки. Запропонована аспектуалізація дає можливість поглибити уявлення про сутність сонористики як одного з кардинально новітніх способів композиційного мислення, відповідного глибинним змінам у формуванні нового бачення світу сучасним митцем. Зазначено, що багатовимірність, концептуальність, варіативність композиційної логіки становлять якості новітнього художнього мислення. Ущільнення та розрідження музичного простору засобами сонористики формують різні концептуальні конфігурації музичного твору, його різні конфігурації, як-от: сингулярність, розрядження, певний ритм пульсацій, усвідомлення звуку як речовини чи субстанції, що може набувати різної значущості в полісонорних засобів – ці якості, як і багато інших, стають проявами нових парадигм музики як способу художнього мислення. “Ландшафти слуху” (Т. Адорно) доповнюються новими “ландшафтами” звукового простору сучасної композиції.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/476 ФОРТЕПІАННЕ ВИКОНАВСТВО ЯК ПРЕДМЕТ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ 2020-07-01T12:24:58+03:00 Galina Popova popova_onma@ukr.net <p>Мета статті – простежити вплив різних інтерпретацій твору на реалізацію алгоритму роботи «репродукція – продукція» і в якості апробації компаративного методу скласти порівняльний аналіз декількох причитань одного і того ж музичного тексту. Методологія дослідження полягає в розгляді ступінчастої природи розвитку майстерності в форматі «майстер – підмайстер» із точки зору історизму, а також у складанні компаративного аналізу інтерпретацій твору. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні ефективності включення в роботу піаніста компаративного методу як глибинного професійного розбору наявних виконань твору а також у складанні компаративного аналізу зразків музики епохи бароко і імпресіонізму. Висновки. Виховання смаку і професійної, «усвідомленої» інтуїції виконавця в своїй основі, крім накопичення багатої ерудиції та піаністичної майстерності, передбачає впровадження в роботу основ репродуктивної художньої діяльності початківців майстрів минулого, що має на увазі критичне осмислення і «розумне копіювання» вже створених зразків відповідного мистецтва або «зчитування» з подальшим присвоєнням перевірених часом еталонних зразків ремесла. Система ступеневого переходу підмайстер – майстер, що практикується в різних видах діяльності, у випадку з виконавством, серед іншого, виражається в максимально докладному вивченні та аналізі вже існуючих аудіо- та відео-записів, що, за умови грамотного і тонкого освоєння стратегічних і тактичних рішень вже сформованних артистів, сприяє розвитку творчої індивідуальності музиканта.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/477 ЗАСТОСУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ПАТЕРН» У МИСТЕЦТВОЗНАВЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМАТИКИ 2020-07-01T12:25:43+03:00 Oksana Belko belkooksana35@gmail.com <p>Мета статті полягає у вивченні поняття «патерн» у сфері культурологічного дослідження певної мистецької (потенційно – музичної) ситуації на основі положень різних за профілем наукових досліджень. Методологія роботи передбачає оновлення мистецтвознавчих досліджень шляхом пошуку осягнення закономірностей взаємодії з різними сферами суспільного і особистого життя. Наукова новизна полягає у виявленні можливостей антропоцентричної і культуроцентричної інформації, що відкриває широкі можливості взаємозв’язків між особистістю та функціонуванням мистецьких, культурних і суспільних тенденцій чи ситуацій як втілення певних технологій. Висновки. Ані ідеологічні патерни, ані будь-які інші не можуть бути зведені до жанрів, або ж співвідноситися за масштабом з факторами, які впливають на розвиток певної тенденції, в тому числі жанрово-стильової. Натомість виявлення патернів у цій царині ґрунтується на зіставленні варіантів їх втілення в певних образах у різних жанрах і стилях на тій же основі, на якій І. Леонов обґрунтував їх поширення в різних системних організаціях. Закономірно припустити, що варіанти такої ситуації притаманні українській музичній культурі як частині суспільного життя. Зокрема, її ознаки повинні виявлятися в періоди інтенсивності ідеологічних детермінант та їх активного привнесення в музичне мистецтво як засіб унормування суспільної свідомості й консолідації громадян, тобто у міжвоєнне двадцятиліття ХХ ст. Отже, відкриваються істотні і при цьому суголосні загальним тенденціям історичної гуманітаристики перспективи систематизації інформаційних потоків вивчення реалій музичної культури. Значною мірою воно означає переосмислення чи, принаймні, поглиблення усталених поглядів на основі систематизації інформаційних потоків за допомогою чинників і понять, які виявляються на міждисциплінарному рівні.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/478 ЯВИЩЕ МУЗИЧНО-МОВНОЇ ДЕРИВАЦІЇ В КОНТЕКСТІ СТИЛЬОВОГО МІЖАВТОРСЬКОГО ДІАЛОГУ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ Д. ШОСТАКОВИЧА) 2020-07-01T12:26:09+03:00 Аnna Yezerska ezerskay88mir@mail.ru <p>Мета статті – виявити узагальнююче стильове значення симфонічного методу Шостаковича, як для його авторської творчості, так і для музичної культури ХХ століття; з’ясувати його зв’язок з процесами музично-мовної деривації. Методологія роботи передбачає поєднання компаративного естетико-стильового аналізу з текстологічним підходом, також теоретичне моделювання стилістичного змісту на основі повторюваних композиційних прийомів. Наукова новизна цієї статті визначається відкриттям нового контексту вивчення ідіостилю, композиторського письма Дм. Шостаковича, зумовленого включенням до широкого музично-мовного полілогу; з’ясуванням особливих стилістичних зв’язків творчості Шостаковича і Малера як віддзеркалення тих естетичних ідей, котрі транслюється у часопросторі музичної культури завдяки явищу музично-мовної деривації. Відкриваються загально семантичні передумови розвитку трагічної ідеї в музиці Шостаковича як симфонічної та авторської водночас, на перетинах з принципами симфонічного письма Малера. Висновки дозволяють засвідчувати, що у творчості Г. Малера основна стильова антиномія «неокласицизм – експресіонізм» пов’язана з епіфеноменами стильової взаємодії пізнього романтизму – постромантизму, імпресіонізму – символізму; можна говорити й про передчуття постмодерністських змішань високого академічного стилю та «низького» аматорського прикладного. Саме на цьому рівні стильового мислення творча естафета від Малера передається до Шостаковича. Завдяки глибинній дії поетики Г. Малера творчість Д. Шостаковича виявляє семантику патетики й трагізму як глибинний рівень міжавторського стильового діалогу. Так, за зовнішньо неоромантичними інтонаціями П’ятої симфонії Шостаковича криється найглибший симфонічний трагізм – як прихований смисл, сформований перегуками з малерівською лексикою.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/479 ОПЕРНА ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ У СВІТЛІ ГЕРМЕНЕВТИЧНОГО ПІДХОДУ: ПСИХОСЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ 2020-07-01T12:26:28+03:00 Wu Huimin odma_n@ukr.net <p>Мета даної статті – висвітлити психосемантичний аспект сольного вокально-виконавського інтонування як ключовий момент оперної інтерпретації, відповідальний за художній смисл та образну форму його втілення в опері. Методологія дослідження визначається розвитком герменевтичного підходу стосовно жанрової форми, композиційно-стильових параметрів оперної творчості, передбачає суттєве психосемантичне поглиблення образно-інтонаційних характеристик. Наукова новизна зумовлена в цілому обраним герменевтичним підходом до оперного інтонування, визначенням двох основних герменевтичних контекстів вивчення оперної інтерпретації, зіставлення яких сприяє виявленню ключових семіотичних механізмів утворення оперних образів. Фактором новизни є також підхід до сольного співу як осередку оперного вокального інтонування, оскільки він передбачає особисте вираження й висловлення, за законами жанру пов’язане з виконанням певної ролі, з акторсько-ігровим втіленням ключової ідеї оперного твору. Висновки дослідження дозволяють наголошувати психосемантичний аспект сольного вокально-виконавського інтонування як вирішальний у здійсненні художньої ідеї оперного твору. З’ясовується, що два основних герменевтичні контексти вивчення вокально-виконавської оперної інтерпретації визначаються двома змістовими планами оперного жанру: позамузичним, cюжетно-подієвим, що пов’язаний із певним словесним матеріалом та використовує його як інструмент побудови жанрової форми; іманентно-музичним, який перетворює всі компоненти оперного синтезу на способи втілення конгломерату музично-інтонаційних виразових засобів, підкорює усю побудову опери одухотвореному та естетично піднесеному співу.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/480 ПОЕТИКА ТРАГІЧНОГО ЯК ХУДОЖНЯ ДОМІНАНТА КАМЕРНО-ВОКАЛЬНИХ ЦИКЛІВ Д. ШОСТАКОВИЧА 2020-07-01T12:26:48+03:00 Do Xiaoshuang 672250899@qq.com <p>Метою статті є розгляд категорії трагічного як невіддільного складника європейської музичної культури з виділенням її значення для творчого методу Д. Шостаковича. Феномен трагічного розглядається, з одного боку, як характеристика художнього образу в музичному творі, з іншого – як алгоритм сприйняття даного образу, де під час відсторонення від зовнішнього рівня трагічного як сюжетно-подієвого елемента залишається розуміння глибинного рівня вираження страждання. Методологія дослідження спирається на музично-історичні, художньо-естетичні, психологічні та музикознавчі аналітичні підходи у їх концептуальній єдності. Наукова новизна роботи полягає у продовженні теоретичної розробки проблеми трагічного у історико-культурному контексті з їх проекцією на камерно-вокальну творчість Д. Шостаковича. Висновки. Цикл «Сім віршів О. Блока» Д. Шостаковича демонструє органічне входження композитора, з одного боку, в герменевтичне коло символістської поетики, з іншого – звернення до трагедійної символіки як художньої домінанти творчого методу. Це підтверджується поєднанням двох образно-смислових рівнів: реального та прихованого. Перший передає за допомогою мовних конструктів зовнішньо-смислові контури художнього змісту, інший же, прихований, апелює до глибинних контекстуально-смислових пластів, які відрізняються множинністю варіантів інтерпретацій та полісемантичністю. Художній зміст та смислове наповнення цього твору формується завдяки мінливій грі цих образно-смислових рівнів, які породжують створення низки метафоричних розгалужень.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/481 ПРОФЕСІЙНА ПАМ’ЯТЬ МУЗИКАНТА-ВИКОНАВЦЯ В РЯДУ СПЕЦІАЛЬНИХ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ 2020-07-01T12:27:05+03:00 Alexandra Sapsovich sapsovich@gmail.com <p>Мета статті – визначити зміст категорії «пам’ять» стосовно професійної діяльності музиканта, скорегувати поняття «музична пам’ять» на підставі виявлення інтегрованості і взаємозалежності феномена професійної пам’яті та інших властивостей індивіда, потрібних для занять музичною діяльністю. Методологія статті спирається на аналіз базових музичних здібностей із точки зору їх смислової і структурної складових частин; психологічний аналіз двосторонньої залежності різних музичних здібностей і професійної пам’яті музиканта-виконавця. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні «кореневого» характеру професійної пам’яті музиканта-виконавця у структурі базових музичних здібностей; поясненні взаємної залежності різних музичних здібностей і музичної пам’яті; у формулюванні поняття, що відображає суть професійного процесу запам’ятовування, освоєння, відтворення і збереження музикантом спеціальної інформації. Висновки. У професійній роботі музичний слух у різних своїх аспектах, почуття ритму, рухові здібності реалізуються у прямій залежності від якості запам’ятовування, освоєння, відтворення і збереження музикантом-виконавцем звукової, ритмічної і моторної інформації. При цьому музична пам’ять не є допоміжною ланкою по відношенню до інших спеціальних здібностей. Навпаки, взаємодія і зчіпка видів музичного слуху, почуття музичного ритму, рухових можливостей музиканта-виконавця з музичною пам’яттю виявляє себе у двосторонній підпорядкованості. Виходячи з визначення музичних здібностей як «індивідуальних психологічних властивостей людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики і здатність до навчання в області музики» (Д. Кірнарська [3, с. 129]), враховуючи, що за здатність до навчання музиканта значною мірою відповідає мнемотехніка – як сукупність прийомів освоєння музичної інформації, а також унаслідок специфічного, вузько професійного запиту до пояснення категорії «пам’ять» пропонуємо коригування поняття «музична пам’ять» більш точною і суттєвою музикознавчою категорією «професійна пам’ять музиканта-виконавця», що має на увазі алгоритм сживлення з музичним текстом, який включає слуховий, зоровий, кінестетичний, а також конструктивно-логічний і образно-семантичний аспекти.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/482 ЛІРИЧНИЙ ДИСКУРС У НЕЛІРИЧНІ ЧАСИ: КАМЕРНІ ВОКАЛЬНІ ТВОРИ О. КРАСОТОВА 1960-Х РОКІВ 2020-07-01T12:27:19+03:00 Sniegirova Liydmyla odma_n@ukr.net <p>Метою роботи є виявлення своєрідності індивідуально-авторської стилістики Олександра Красотова в контексті авангардних тенденцій вітчизняної музики 1960-х років. Методологічну основу дослідження становить жанрово-стильовий підхід, текстологічний та музикознавчий аналіз. Наукова новизна роботи полягає, перш за все, у зверненні до недосліджуваного матеріалу. Один із обраних для аналізу творів – вокальний цикл «У черзі за щастям» – зберігся в рукописному вигляді, внаслідок чого не здобув концертного впровадження. Відносно творчості одеського майстра існує література переважно довідкового характеру, тому спостереження над стилем Красотова є першою спробою відновити постать композитора в історії сучасної вітчизняної музики. Висновки. Вокальні цикли О. Красотова «Сипучі піски» та «У черзі за щастям», що представляють ранній етап творчості композитора, повною мірою відбили загальну тенденцію в еволюції камерних вокальних жанрів у бік посилення концепційності, поширення масштабу творів циклізацією та симфонізацією. Оригінальні поетичні джерела, залучені майстром, також резонували намаганням багатьох композиторів 1960-х років оновити семантичну сферу вокалізованих текстів авторами, мало відомими на той час вітчизняному загалу. Стилістичні засоби алюзій, декоративно-колористичних тембрових і фактурних розгалужень, авторські перекомпонування обраних поезій мали за мету відтворити в музиці власний ліричний світ, чия неповторність і оригінальність становили художнє відкриття у вітчизняній музиці того часу.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/483 ЗАРОДЖЕННЯ РОКОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ЛЬВІВСЬКІЙ ПОПУЛЯРНІЙ ПІСЕННІЙ КУЛЬТУРІ 1970-Х РОКІВ 2020-07-01T12:27:37+03:00 Oleg Kolubayev kolubayev@icloud.com <p>Мета статті полягає у висвітленні еволюції популярної пісні західноукраїнського регіону періоду 70-тих років ХХ століття, виявленні ознак новітньої для того часу рокової традиції естрадно-пісенного мистецтва з позиції історичних та соціокультурних чинників. Методологія роботи передбачає оновлення мистецтвознавчих досліджень у вивченні концептуальних засад творчої діяльності, що проявляються у взаємозв’язку композиторської, виконавської, організаційної та інших видів діяльності представників українського естрадного виконавства й сучасної музичної творчості. Наукова новизна полягає у виявленні впливу цілого ряду соціокультурних передумов та сучасних тенденцій української музичної культури (зокрема, виявленні та розвідці рокових тенденцій, що вже успішно викристалізовувались у Західній музичній культурі та безперечно почали проникати через «залізну завісу») на вектор розвитку естрадно-пісенного жанру західноукраїнського регіону. У висновках конкретизовано вплив творчості представників львівської композиторської школи на розвиток та трансформаційні процеси естрадної пісенності 70-тих років. Зазначено, що представники львівської композиторської школи та популярні виконавці 70-х років ХХ століття своєю творчістю створили новий еталон професійності та художньої глибини естрадної пісенності із блискучим розумінням завдань поп-культури, поєднавши засоби академічного європейського мистецтва та вокального виконавства, колорит українського, а саме гуцульського та буковинського фольклору, підпорядкувавши їм засоби новітніх тенденцій біт-, рок-, джазової музики. Розвиток популярного пісенного жанру на Західній Україні знаменував новий етап еволюційних процесів у спадкоємності фольклорного зачину та його новітнього прочитання в руслі перетину і взаємовпливу наслідків технічної революції (появи принципово нових музичних інструментів, засобів електронної обробки та відтворення звуку), регіональної традиції естрадного солоспіву-танцю, актуальних танцювальних ритмів сучасності.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/484 ПРОБЛЕМА ВОКАЛЬНОГО ІНТОНУВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ОПЕРНОМУ ТА КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ 2020-07-01T12:28:04+03:00 Du Wei WeiduOd19@gmail.com <p>Метою статті є дослідження феномену вокального інтонування та його впливу на оперне та камерно-вокальне мистецтво. Відзначається, що в процесі історичного розвитку оперного мистецтва розроблявся і постійно продовжував свій розвиток інтонаційно-смисловий стрій музичної вокальної драматургії, з основною опорою на можливості людського голосу, на виразний комплекс мовних інтонацій. Методологія роботи визначається єдністю історико-культурологічного, літературознавчого, психологічного, музикознавчого аналітичного і оперознавчого підходів, що створюють комплексний інтердисциплінарний базис дослідження. Наукова новизна полягає у тому, що суть інтонації розкривається як один з прадавніх і найприродніших способів передачі емоційного, смислового і семантичного вмісту навколишнього світу за допомогою звучання мови, музики, різних форм обрядової діяльності, іншими словами, як головний смислоутворюючий, зберігаючий й комунікативний смисл культурного феномену. Висновки. Життєздатність і затребуваність оперного мистецтва визначається тим, що воно народилося і продовжує розвиватися на перехресті різних видів мистецтва, з можливістю вкраплення всіляких стилістичних елементів, властивих іншим жанровим формам. В сучасному світі під «оперою» доводиться розуміти велику сферу музично-сценічних новацій, які деколи виходять далеко за рамки музичного театру. Філософсько-естетичні погляди сучасності, нові концептуальні рішення, техніка музичного письма – все це веде до значних змін оперного жанру. Класична опера, будучи дуже гнучкою синтетичною моделлю, вбирає в себе нові форми і види не лише музичного, але і кінематографічного, телевізійного мистецтва, риси масової популярної культури, що приводить до суттєвих модифікувань сталих традицій у оперному жанрі та до народження нових гібридних форм, які відповідають вимогам часу.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/485 ПРО МУЗИЧНУ ДРАМАТУРГІЮ КОНЦЕРТУ-ДРАМИ № 2 КАРМЕЛЛИ ЦЕПКОЛЕНКО 2020-07-01T12:28:16+03:00 Engi Pan Hon engipanhon@gmail.com <p>Метою статті є аналіз драматургії п’ятичастинного Концерту-драми № 2 для фортепіано, солістів та симфонічного оркестру відомої української композиторки, представниці одеської композиторської школи Кармелли Цепколенко, спрямований на виявлення ознак, що вказують на тип мислення сучасного митця і композиторів минулих епох. Методологія дослідження ґрунтується на методах історизму та стильового аналізу, що дає підстави для глибокого вивчення мовно-стильових засобів у виявленні драматургічних ознак сучасності та минулих епох. Наукова новизна полягає у вперше здійсненій спробі аналізу змісту музики Концерту крізь призму драматургії театралізованого дійства. Вказується на апелювання до виконавських технологій попередніх епох, що створює підстави для проникнення у музичну драматургію твору ідеї театральності та корельованої з нею діалогізації (полідіалогізації) музичної поетики. Висновки. Сценарне трактування подієвої канви фортепіанного концерту Драма № 2 К. Цепколенко не вкладається в лоно історично сформованих моделей жанру концерту і зумовлює створення композиторкою індивідуального драматургічного сценарію. Цей твір сучасними виражальними засобами втілює ідею руйнування та відновлення, пошуки недосяжної гармонії та рівноваги у жахливих реаліях сучасного сьогодення – передчуття трагічних подій Революції Гідності. Ознаками барокової драматургії Концерту слід уважати виділення групи солістів та утворення контрастно-складеної форми унаслідок кратності й незавершеності частин, що подібні до розділів, та відкритий фінал. Ці ідеї проростають крізь драматичну канву музичної поетики Концерту і надають драматургії ознак театралізованого дійства. Отже, в основі драматургії Концерту лежить поєднання конфліктно-драматичних концепцій світобудови перших десятиліть ХХІ століття та виконавських технологій музичного мистецтва давніх часів, осучаснених у реаліях сьогодення.</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/486 ПЕРШЕ ІНТЕРМЕЦЦО БРАМСА: ФОРТЕПІАННИЙ ЦИКЛ ОР. 10 2020-07-01T12:28:28+03:00 Lu Do mzlvduo@qq.com <p>Мета статті – показати цілісність циклу Йоганнеса Брамса «Балади» ор. 10, незважаючи на те, що в ньому поєднуються п’єси різних жанрів (балади та інтермеццо), створюється поліжанровість (інтермеццо-балада), спостерігається єдність драматургії, інтонаційності, тематизму та їх співвідношення. Ввести цикл творів Йоганнеса Брамса «Балади» ор. 10 в репертуар піаністів як в Україні, Китаї, так і в усьому світі. Методологія статті – використані методи історико-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що надає можливість висвітлити своєрідність й неповторність жанрового мислення Йоганнеса Брамса відносно «Балад» ор. 10 у контексті його творчої індивідуальності та в контексті подальшого дослідження розвитку жанрових особливостей балад і інтермеццо. Наукова новизна статті полягає у зверненні до жанрів балади та інтермецо у творчості Й. Брамса. Висновки. Й. Брамс уперше дав загальну назву п’єсам опусу 10 – «Балади», демонструючи їх як цикл. У нього увійшли три п’єси – балади та одна – інтермеццо. Таким чином, Брамс створив поліжанрову п’єсу – інтермеційну баладу, чи баладне інтермеццо. Також цей твір є єдиним джерелом програмності у фортепіанних опусах Й. Брамса. П’єси циклу інтонаційно пов’язані між собою при наскрізній драматургії. Цей твір є дуже важливим для творчості Брамса, бо відбиває завершення його стосунків з К. Вік та Р. Шуманом (у зв’язку з його смертю).</p> 2019-10-23T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement##