Музичне мистецтво і культура http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal <p>Науковий вісник Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової «Музичне мистецтво і культура» присвячений висвітленню актуальних історичних, теоретичних та загально-гуманітарних проблем музикознавства, питань музичної культурології та естетики, сучасних концепцій музичної освіти, теоретичних засад та методичних принципів підготовки музикантів-виконавців. Збірник містить статті українських науковців, що представляють різні регіональні музикознавчі та музично-культурологічні школи. Дане видання призначене для фахівців мистецтвознавчої галузі, викладачів та студентів вищих навчальних закладів музичного мистецтва і культури.<br><span style="color: #000000;">Тематика видання зумовлена актуальними проблемами та сучасними концепціями музикознавства, музичної культурології, музичної естетики. </span></p> <p><span style="color: #000000;"><span style="text-decoration: underline;"><strong><span style="color: #000000; text-decoration: underline;">ISSN: 2524-0447 (print)</span></strong></span></span></p> <p><span style="color: #000000;">Наукове видання засноване у 1997 році та публікується щорічно. </span></p> <p><span style="color: #000000;">Свідоцтво про державну реєстрацію - </span><span style="color: #000000;">КВ № 23356-13196ПР від 24.05.2018<br></span></p> <p><span style="color: #000000;">Видання включене до переліку фахових видань наказом Міністерства освіти і науки України № 1328 від 21.12.2015 </span></p> <p><span style="color: #000000;">&nbsp;</span></p> <p style="width: 200px;"><img src="https://assets.crossref.org/logo/member-badges/member-badge-member.svg" alt="Crossref Member Badge" width="200" height="200"></p> <p><em><strong>Науковий вісник "Музичне мистецтво і культура" індексується у міжнародній наукометричній базі даних: </strong></em></p> <p><a title="https://scholar.google.com.ua/citations?user=Q2gs_BcAAAAJ&amp;hl=uk" href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=Q2gs_BcAAAAJ&amp;hl=uk" target="_blank" rel="noopener"><em><strong><img src="/public/site/images/admin/гугл_шолар.jpg"></strong></em></a></p> <p><a title="Бібліометрика української науки" href="http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?page_sites=journals" target="_blank" rel="noopener"><em><strong><img src="/public/site/images/admin/библиометрика1.jpg"></strong></em></a></p> <p><em><strong><span style="color: #000000;"><a title="бібліотека імені В.І. Вернадського" href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=I=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=%D0%9670661" target="_blank" rel="noopener"> <img src="/public/site/images/admin/вернадского1.gif"></a></span></strong></em></p> <p>&nbsp;</p> Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової uk-UA Музичне мистецтво і культура 2524-0447 Відродження з небуття великого: Антонін Рейха. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/298 <p>&nbsp;</p> <p><strong>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Мета статті – </strong>характеристика творчості великого чесько-французького композитора, музичного теоретика, педагога, надовго забутого, а в нашій країні і зовсім не відомого – Антоніна-Джозефа Рейха; описати навколішне коло Рейха, бо навколо нього&nbsp; сконцентрувалося багато великих композиторів: ті, з якими він дружив, у яких навчався, та хто вчилися у нього. <strong>Методологія. </strong>Застосовано методи історико-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що дозволило виявити особливості формування творчої індивидуальності в контексті подальшого дослідження музики композитора. <strong>Наукова новизна </strong>полягає у висвітленні життя Рейха, сповнене подій, переїздів з країни в країну, пошуків свого творчого шляху, аналізі творчого стилю, який не досліджений у сучасному музикознавстві. <strong>Висновки. </strong>Творчість Рейха виявилася проміжною ланкою між поліфоністами епохи бароко і наступних століть, тому що ввібрав основи мислення бароко, класицизму, романтизму і багато в чому передбачив майбутнє музичної мови ХХ століття. Теоретичні праці Рейха-професора на довгі роки стали основою навчального процесу в консерваторії Парижа і ін.<br><strong>Ключові слова</strong>: Антонін Рейха, творчий шлях, бароко, класицизм, романтизм, композитор, музикознавець, педагог, поліфонія.</p> Svetlana Miroshnichenko ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 8 18 10.31723/2524-0447-2017-25-8-18 Семантико-композиційні функції інструментального тембру у творчості Г. Уствольської (на прикладі композиції № 1). http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/299 <p><strong>Метою роботи </strong>стає виявлення специфіки індивідуально-авторського втілення можливостей інструментального тембру в творчості Г.&nbsp;Уствольської, а також розкриття тембрової своєрідності творів композиторки на прикладі Композиції № 1. <strong>Методологічною основою</strong> даного дослідження є системно-аналітичний та жанрово-стильовий підходи. Залучаються текстологічний та виконавський стилістичний аналізи. <strong>Наукова новизна.</strong> Представлена в статті сторона інструментального почерку композиторки на сьогоднішній день залишається за рамками авторитетних досліджень, присвячених особливостям стилю Г.&nbsp;Уствольської. Цей дослідницький ракурс допомагає виявити якісно нову, відмінну від інших, сферу образності, що сформувалася в творчості композиторки; розширює уявлення про природу музики Г.&nbsp;Уствольської за рахунок визначення тембрових якостей її творів. Тембровий аспект творів композиторки проявляє себе також в незмінній перевазі певних інструментальних тембрів, серед яких вагому роль відіграє тембр туби, що отримує особливе структурно-семантичне значення в розгортанні драматургії творів Г.&nbsp;Уствольської. <strong>Висновки.</strong> Авторське трактування тембрів інструментів в Композиції № 1 формується в контексті концентрованого композиторського мислення Г.&nbsp;Уствольської, що не допускає навіть думки не те що про зайві, але й просто про додаткові деталі. Така спрямованість визначає важливе значення особливостей тематизму, ритміки, будови вертикалі і динаміки в вибудовуванні образів інструментальної партитури.<br><strong>Ключові слова: </strong>інструментальний тембр, темброва драматургія, інструментальна музика, Композиція, тембр туби.</p> Julia Grybynenko ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 19 30 10.31723/2524-0447-2017-25-19-30 Антоніо Паскуллі: синтез композиторської і виконавської творчості. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/300 <p><strong>Мета роботи: </strong>Дослідження пов’язане з вивченням творчості італійського композитора і віртуоза-гобоїста Антоніо Паскуллі в контексті розвитку інструментальної музичної культури Європи першої половини ХІХ ст.. Стильові особливості композиторської творчості А.&nbsp;Паскуллі розглядаються на прикладі творів Concerto sopramotivi dell opera «La Favorita» di Donizetti, «Ricordo di Napoli», «Le Api». <strong>Методологія. </strong>Використовуються методи історіко-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що дозволило охарактеризувати універсалізм творчості Антоніо Паскуллі, виділити основні жанрово-стилістичні риси його композиторського стилю. <strong>Наукова новизна</strong> роботи полягає у зверненні до творчості маловідомого в українському музикознавстві гобоїста-віртуоза ХІХ ст. Антоніо Паскуллі. <strong>Висновки. </strong>Творчість А.&nbsp;Паскуллі наслідує традиції віртуозно-виконавського стилю епохи Романтизму. Композитор досконало володів своїм інструментом, і, відповідно, писав твори, в яких використовувався увесь технічний арсенал гобоя. Неймовірна технічна складність його творів ставить перед виконавцем завдання володіння усім комплексом виразних і технічних можливостей інструменту. Виразні засоби «діамантового стилю» в творах А.&nbsp;Паскуллі часто співвідносяться з вокальним стилем бельканто (фіоритури, аріозність), що демонструє особливі виразні можливості гобоя – уподібнення співу, здатність максимально наблизитися до вокальної кантилени. Твори Паскуллі для гобоя досі представляють істинну вершину художньої змістовності і межі технічної складності.</p> Oksana Andriianova ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 31 42 10.31723/2524-0447-2017-25-31-42 Генезис та жанрові атрибути камерної опери. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/301 <p><strong>Метою </strong>даної статті є дослідження генези камерної опери на шляху формування її типологічних ознак й виникнення різних жанрових модифікацій. <strong>Наукова новизна </strong>обумовлена виявленням та обґрунтуванням типологічних рис, характерних особливостей жанрової сфери камерної опери. <strong>Методологія. </strong>У статті застосовується оновлений аналітичний підхід до вивчення європейських камерних опер, на підставі якого стає можливим визначати жанрові атрибути та характерні особливості композиторського стилістичного комплексу<strong>. Висновки. </strong>Починаючи з кінця XIX століття, камерна опера набуває самостійність, відділяючись від інших різновидів оперного жанру, стає рівноправною одиницею, зберігаючи і зміцнюючи цей статус аж до сьогоднішніх днів. Найбільш показовими рисами камернізаціі оперного жанру можна назвати її психологічну спрямованість у поєднанні з прагненням передати складний та суперечливий внутрішній світ героїв оперного твору. Найчастіше композитори створюють концепцію рефлексуючої людини і відчуття протистояння особистості навколишнього світу.<br><strong>Ключові слова: </strong>опера, жанр, камерна опера, камернізація, драматургічна зміст, «нова драма».</p> <p>&nbsp;</p> Anatoly Nosulya ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 42 53 10.31723/2524-0447-2017-25-42-53 Жанрова стилістика реквієму Дж. Раттера, Б. Чілкотта і Дж. Тавенера в контексті традицій англійської хорової музики. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/302 <p><strong>Мета статті</strong> – обговорення специфічних особливостей жанрової стилістики зразків заупокійної меси, представлених у творчості сучасних композиторів Великобританії. <strong>Методологія</strong>. У дослідженні використані культурологічний і музично-історичні підходи до вивчення музичного мистецтва, що дозволяють розглядати жанр реквієму в широкому контексті англійської культури. Методологічні установки музичної культурології дають можливість визначення «ситуативного комплексу», закріпленого за реквіємом як жанром літургійної музики в католицькій і англіканській традиції. Музикознавчий метод жанрово-стильового аналізу спрямований на визначення специфічних рис індивідуального композиторського заломлення жанрового стилю реквієму в творчості сучасних представників англійської хорової музики і його зв'язків з національною традицією. <strong>Наукова новизна.</strong> В українському музикознавстві питання історичного розвитку і національної специфіки англійської хорової культури не ставали об'єктом дослідницького інтересу. Реквієми британських композиторів ХХ століття затребувані в сучасній виконавській практиці, і тому їх вивчення заповнить істотні прогалини як в музикознавчих розробках, так і у виконавському осмисленні хорового репертуару. <strong>Висновки</strong>. Реквіємі сучасних британських композиторів представляють різні варіанти інтерпретації канонічної моделі латинського реквієму, які в значній мірі «збагачені» елементами національної хорової традиції, пов'язаної зі стилістикою богослужбової практики англіканства (Дж. Раттер і Б. Чілкотт). Також на розвиток жанру реквієму в творчості англійських композиторів сучасності вплинули східно-християнські релігійні ідеї православ'я, оригінально заломлені Дж. Тавенер. В цілому, жанрова стилістика реквіємів зазначених композиторів спирається на структурну модель латинського реквієму, хоровий стиль англіканського співу і естетику «нової простоти», актуальну для музичного мистецтва сучасності.<br><strong>Ключові слова:</strong> жанр, жанрова стилістика, національна традиція, хорова музика, реквієм, англіканський спів.</p> Yriy Kuchurivsky ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 54 66 10.31723/2524-0447-2017-25-54-66 Взаємодія речитативності та кантиленності в оперних творах Дж. Верді. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/303 <p><strong>Мета</strong> статті – розкрити стильову своєрідність взаємопроникнення речитативної та кантиленно-аріозної стилістики в реформаторських операх Дж. Верді. <strong>Методологія</strong> статті обумовлена історіографічним та текстологічним підходами, зосереджена на ракурсі жанрової семантики з її естетичними показниками. <strong>Наукова новизна</strong> роботи забезпечується вивченням двох основних тенденцій використання речитативу в європейській опері: речитативної монологізації (монотематизації) оперної мови, з одного боку, діалогічного протиставлення речитативного як вербалізовано-мовного аріозно-кантиленному як суто музично-мовленнєвому, з іншого. <strong>Висновки </strong>дослідження дозволяють стверджувати, що в творчості Верді відбувається остаточне семантичне визначення, протиставлення та діалогічна співвіднесеність, речитативного та аріозно-кантиленного стилістичних комплексів, речитативне та кантиленне інтонування набувають значення оперних музично-мовленнєвих семантичних синтагм.<br><strong>Ключові слова</strong>: оперна поетика Верді, аріозна кантиленість, речитативність, діалог вербального та музичного начал.</p> Zhang Miao ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 67 76 10.31723/2524-0447-2017-25-67-76 Оперна творчість Дж. Пуччіні як феномен пізньоромантичного розуміння теми «вічно жіночного». http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/304 <p><strong><em>Мета </em></strong><em>статті <strong>– </strong>виявити притаманні Дж. Пуччіні тенденції інтерпретації жіночих образів в опері, виявити їх сталу естетичну складову як ідеалізацію образу, найбільш характерні стилістичні мовні показники. <strong>Методологія</strong> роботи визначається синтезом жанрово-естетичного та стилістичного підходів, орієнтована і на аналітичне поглиблення, і на ціннісні узагальнення. <strong>Наукова новизна</strong> статті полягає у виявленні складної жанрової контамінації як основи оперного методу Пуччіні, що безпосередньо реалізується в образах жіночих персонажів (на прикладі образу Мімі з «Богеми»). <strong>Висновки </strong>статті дозволяють стверджувати, що ідеалізоване піднесення образу відбувається в опері разом з підсиленням мелодраматичного начала, засобів виразовості, притаманних мелодрамі. Загострюючи трагедійну інтенцію образу, вони виводять його за межі сюжетної композиції до культурно-семантичного простору «вічних» персоніфікацій ідеї жертовного кохання. <br></em><strong><em>Ключові слова</em></strong><em>: стиль Дж. Пуччіні, мелодрама, трагічне, оперний образ, жертовне кохання.</em></p> Zhang Yiwen ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 76 87 10.31723/2524-0447-2017-25-76-87 Особливості оперної сюжетології в творчості російських композиторів XIX століття http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/305 <p><strong>Мета статті</strong> – виявити літературну інспірацію оперної сюжетології в творчості російських композиторів класичної доби, першочерговий вплив «пушкінського слова» на російську оперну поетику. <strong>Методологія</strong> роботи передбачає застосування філологічного та естетичного підходів у річищі оперознавчого. <strong>Наукова новизна</strong> полягає у розвитку категорії сюжетології на жанровому та композиційно-стилістичному музикознавчому рівнях. Запроваджується пізнавальне ставлення до оперного сюжету як до синергійного явища, що трансформує міжвидові художні взаємодії у нову музично-образну цілісність оперного тексту.<strong>&nbsp; </strong><strong>Висновки</strong>. Літературна творчість найбільше зумовила відбір тем і сюжетів оперної творчості в російській музиці, однак, критеріями втілення їх в музиці виявилися саме жанрові умови опери, відтак опера виявилась здатною до власної сюжетології, основаної на музично-драматургічних перевтіленнях та зв’язках образів. Призначення пушкінських сюжетів розкривається як відкриття естетичних та аксіологічних парадигм художнього змісту, формування тих актантних моделей, що найближче підводять до корінних питань історичного самодіалогу культури.<br><strong>Ключові слова: </strong>оперна сюжетологія, оперна поетика, російська музика, культурна свідомість, «пушкінське слово», ціннісно-естетичні парадигми.</p> Wang Longchuan ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 87 98 10.31723/2524-0447-2017-25-87-98 Концепт «мандрів» у фортепіанній творчості Ф. Ліста (на прикладі циклу «Роки мандрів»). http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/306 <p><strong>Мета роботи</strong>. Стаття розкриває сутність концептуального поля «мандри» у романтичному мистецтві та в фортепіанній творчості Ф. Ліста у зв’язку з його семантичними і структуроутворюючими функціями на матеріалі фортепіанного циклу «Роки мандрів». <strong>Методологія роботи</strong> грунтується на методі комплексного дослідження з використанням даних музикознавства, літературознавства, філософії та культурологїі, що спрямоване на виявлення глибинного зв'язку музичних та позамузичних чинників програмної інструментальної творчості. <strong>Наукова новизна</strong> роботи полягає у визначенні ролі, значення та механізмів функціонування концепту «мандри» в образно-семантичній структурі циклу «Роки Ліста та у розширенні уявлень про дію позамузичних чинників в інструментальній музиці. <strong>Висновки.</strong> Зримо-відчутні музичні образи лістівського фортепіанного циклу відтворюють мандри самого композитора країнами, видатними місцями; мандри його творчої постаті як у пошуках творчого методу, композиторської мови, так і місця Митця і Мистецтва у житті і культурі; мандри духу у всій цілісності суперечливостей загальнолюдського і індивідуального, земного і небесного, діяльнісно-бурхливого і споглядально-мареннєвого. Як і Гете у своїх «Роках мандрів», Ліст демонструє не стільки розрізнення, скільки діалектичну єдність культури (духу) на всіх її рівнях – природи (науки), мистецтва, духовності (релігії). &nbsp;<br><strong>Ключові слова</strong>: творчість Ф. Ліста, романтизм, концепт «мандри», «мандри духу», взаємодія і синтез мистецтв, програмна інструментальна музика.</p> Zhu Xiaole ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 98 112 10.31723/2524-0447-2017-25-98-112 Авторська поетична риторика в операх М. Римського-Корсакова (на прикладі пызных казкових опер). http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/307 <p><strong>Метою</strong> <strong>роботи</strong> стає розгляд риторичних аспектів оперної поетики М.А.&nbsp;Римського-Корсакова для виявлення інформаційно-смисловой специфіки організації тексту в пізніх казкових операх композитора. <strong>Методологія.</strong> Проблематика роботи зумовила необхідність використання семіотичного, компаративного, системного методів дослідження, а також залучення цілісного інтонаційного аналізу. <strong>Наукова новизна.</strong> Представлена дослідницька проекція роботи, спираючись на розуміння риторики як способу узагальнення (С.&nbsp;Аверинцев), дозволяє виділити основні авторські риторичні фігури в казкових операх М.А.&nbsp;Римського-Корсакова, що утворюють контекст «міфориторичної системи» (О.&nbsp;Михайлов) композитора. <strong>Висновки.</strong> Використання особливих «ключових слів» в оперній творчості М.А.&nbsp;Римського-Корсакова стає однією з авторських стратегій композитора. Наскрізні, значимі для нього образи, ситуації, ідеї, утворюючи авторський контент опер композитора, отримують подібне втілення, завдяки чому виникає особлива інтертекстуальність: пов’язані таким чином твори, об’єднуються в своєрідний гіпертекст.<br><strong>Ключові слова:</strong> оперна поетика, авторська риторика, казкові опери, риторична фігура, М.А.&nbsp;Римський-Корсаков, гармонія.</p> Zhu Venfen ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 113 123 10.31723/2524-0447-2017-25-113-123 Мем «Данте» у творчості Сергія Рахманінова. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/308 <p><strong>Мета роботи.</strong> «Божественна комедія» Данте стала джерелом натхнення для величезної кількості художніх творів: живописних, скульптурних, прозових та віршованих, музичних творінь різних діячів мистецтва усіх століть. Дослідження пов'язане з вивченням феномена мема «Данте» в мистецтві; його прояв в музиці розглядається на прикладі опери С.&nbsp;Рахманінова «Франческа да Ріміні». <strong>Методологія </strong>дослідження є комплексною. Застосування історико-логічного та структурного підходів дозволяє проаналізувати оперу С.&nbsp;Рахманінова «Франческа да Ріміні» з точки зору втілення в його творчості мема «Данте». <strong>Наукова новизна</strong> полягає в зверненні до нової сучасної науки – меметики, що займається вивченням причини появи і поширення мемів. У «Божественнії комедії» дивним чином поєднуються система загробного світу, розроблена церковної ортодоксією Середньовіччя, антична міфологія і реальна болісна любов Данте до Беатріче. Мем «Данте» являє собою квінтесенцію духовного начала та втілює перемогу почуття любові над моральною рефлексією і вірою поета. <strong>Висновки. </strong>Сучасним середовищем поширення мемів є телебачення та інтернет, раніше цю функцію виконувало мистецтво. Серед яскраво виражених мемів в мистецтві виділяється мем «Данте», який визначив основні риси і властивості естетики Відродження, та не втратив свого впливу до нинішнього часу. Всеохоплюючий твір Данте не залишив байдужим і Сергія Рахманінова. Свої враження від поетичного змісту «Божественної Комедії» композитор втілив у лірично проникливій опері «Франческа да Ріміні», основу сюжету якої складає знаменита п'ята пісня «Пекла». Особливістю твору Рахманінова стає відмова від розгорнутої драматургії, що складає зовнішній фон дії. Увагу сконцентровано на найвищих драматичних точках, в яких проявляються справжні почуття головних героїв. Мем «Данте» втілюється у фразі, яка звучить в епілозі та пролозі, та стає буквально крилатим висловом: «Немає більшої скорботи, як згадувати про час щасливий у нещасті».<br><strong>Ключові слова:</strong> Данте, «Божественна комедія», мем, Паоло, Франческа, чоловік, пекло, любов.</p> Li Fanuan ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 123 134 10.31723/2524-0447-2017-25-123-134 «Каприччо на від’їзд возлюбленого брата» (capriccio sopra la lontananza del suo fratello dilettissimo) Й.С.Баха – як зразок жанру. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/309 <p><strong>Мета дослідження -</strong> проаналізувати твір Й.С.Баха, який є першим і найбільш оригінальним раннім твором композитора, один з перших зразків інструментальної програмної музики. <strong>Наукова новизною</strong> є те, що «Каприччо на від’їзд возлюбленого брата» розглядається в статті з боку особливостей даного жанру та його внутрішніх частин. <strong>Методологія дослідження</strong> виявляється у проведеному&nbsp; цілісному аналізі даного циклу і всіх його п’єс, як з точки зору програмної спільності, так і внутрішньої самостійності. <strong>Висновки</strong>. Твір можна розглядати як створений у контрастно-составний (злитно-сюїтній) формі.&nbsp; У ньому можна споглядати риси циклічної сюїти і внутрішнього міні-циклу (дві заключні частини)&nbsp; Дараматургічно капріччо вибудовано від простого руху почуттів до драматичної кульмінації циклу (3-тя частина, пасакалія), а від неї до трансформації переживань, переключенню на інші об’єкти та емоції.&nbsp; Цей ранній твір став своєрідною «візитівкою», де Й. С. Бах заявив про себе&nbsp; як про композитора, який з однієї сторони&nbsp; підсумував досвід декількох поколінь музикантів, а з іншої намітив нові шляхи розвитку композиторської техніки.&nbsp;<br><strong>Ключові слова:</strong> каприччо, Й.С.Бах, Й.Кунау, програмність, звукозображеність, фактура, гомофонно-гармонійні та поліфонічні жанри,&nbsp; цикл та внутрішні форм, контрастно-составна форма.</p> Zhang Tiantian ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 134 146 10.31723/2524-0447-2017-25-134-146 Поліфонічний текст як предмет музикознавчого дискурсу. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/310 <p><strong>Метою роботы</strong> є спрямованість проникнути у смислові закономірності тексту, його жанрово-стильову обумовленість як реального ключа до розкриття специфіки сучасного музичного мислення та особливостей індивідуальних показників композиторського почерку. <strong>Методологія</strong> дослідження ґрунтується на історико-логічному методі проникнення в граматику сучасної мови як історичному тексті просторових і часових основ художнього мислення. <strong>Наукова новизна</strong> полягає в розкритті законів мислення особистості творця на основі порівняльної характеристики двох типів художнього мислення в мистецтві образотворчому і в музичній творчості з позиції їх історичної еволюції. <strong>Висновки.</strong> В історичних та жанрових умовах у контексті семантики часу досвід людства, що народжується у колективному, несвідомому, відображується у його творах, будь то художник, музикант чи архітектор. Таким чином, мистецтво у всі часи було своєрідним дзеркалом колективного досвіду та процесів та змін, що відбувалися у ньому. Саме тому ми споглядаємо у історії людства народження певних стилів у різних мистецтвах, як відожбрадення загального психологічного досвіду усього людства.<br><strong>Ключові слова:</strong> поліфонія, стиль, образотворче мистецтво, художнє мислення, звуковий простір, музичний час, художній текст.</p> Galina Zavgorodnyaya ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 147 156 10.31723/2524-0447-2017-25-147-156 Релігійно-культові засади творчості Г. Свиридова. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/311 <p><strong>Метою </strong>даної статті є виявлення релігійно-культових засад композиторського методу як головних парадигматичних властивостей творчості Г.&nbsp;Свиридова. <strong>Методологія </strong>дослідження спирається на системний аналітичний підхід з виокремленням музично-історичного, етимологічного, текстологічного та семантичного музикознавчих методів, що дозволяє простежити шляхи формування стильових ознак творчості Г.&nbsp;Свиридова. <strong>Наукова новизна </strong>даної статті міститься у виявленні православної богослужбової традиції як культурної домінанти у творчому доробку Г.&nbsp;Свиридова. <strong>Висновки.</strong> Головні стильові настанови та провідні семантичні аспекти у творчості Г.&nbsp;Свиридова наочно демонструють те, що релігійно-культові тенденції набувають значення парадигми, а у пізньому періоді його творчості досягають філософської, майже богословської узагальненості. Композитор прагне з одного боку до ораторіальності як до однієї з постійних форм музичної виразності, наділеною стійкими інтонаційно-тематичними формулами як відображення сфери колективної піснетворчості як широкої музичної метафори пам'яті – соборності, з іншого – прагне до пісенності як до ідеального природнього способу буття музики.<br><strong>Ключові слова: </strong>релігійно-культова традиція, культ, соборність, канон, канонічний текст.</p> Svetlana Osadchaya ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 157 167 10.31723/2524-0447-2017-25-157-167 Проблема втілення традицій українського національного мелосу у композиторській творчості другої половини ХХ ст. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/312 <p><strong>Метою </strong>даної статті є виявлення провідних аспектів та головних засад втілення українського національного мелосу у композиторській творчості останніх десятиліть. <strong>Методологічною </strong>основою даної статті є застосування системного аналітичного підходу з виділенням музикознавчого історичного, текстологічного, комунікативного та семантичного підходів, що дозволяє виокремити провідні риси застосування фольклорної народно-пісенної спадщини у творчості вітчизняних композиторів другої половини ХХ століття. <strong>Науковою новизною </strong>даної статті є усвідомлення традицій українського національного мелосу як важливої та необхідної складової прояву національної ідентичності у творчості вітчизняних композиторів. <strong>Висновки.</strong> Твори багатьох сучасних вітчизняних композиторів звертаються до головних першоджерел національної культури та переосмислюють на новому рівні виразові можливості народного мелосу. Більшість сучасних композиторів по-новому осмислює сенс категорії національного, звертаючись до вічних першоджерел, до архаїчних пісенних традицій свого народу. Тому можна без перебільшення казати про те, що неофольклоризм виявився одним з провідних напрямків розвитку української національної композиторської школи, яка, не зважаючи на міцну опору на традиції народного мелосу, не заважає при цьому сміливим експериментам та модерністським тенденціям у композиторський творчості. Застосування фольклорних джерел як головного підґрунтя стає новим рівнем опанування архаїчної музичної культури та відкриттям нових можливостей для розвитку традиційного мелосу на сучасному етапі.<br><strong>Ключові слова: </strong>національний мелос, національна традиційна культура, фольклор, неофольклоризм, національні форми мислення.</p> Nadezhda Broyako Veronika Dorofeeva ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 167 176 10.31723/2524-0447-2017-25-167-176 До питань становлення комунікативно-прикладного жанру «класична музика в сучасній обробці» і функціонування академічних творів у масовій музичній культурі http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/313 <p><strong>Мета роботи</strong>. Стаття присвячена огляду сучасного масового музично-комунікативного простору. Розглядаються питання функціонування класичної музики в рамках комунікативно-прикладного жанру «класика в сучасній обробці» і сучасних маскультурних напрямках. Обґрунтовується необхідність аналізу існування академічної музики в сучасному трактуванні, так як ігнорування цього веде до заперечення сучасної музичної повсякденності, яка продовжує розвиватися і існувати. <strong>Методологія</strong> дослідження полягає в застосуванні компаративного, герменевтичного,&nbsp; системно<strong>-</strong>логічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити історію та проаналізувати процеси виникнення та існування об’єкта дослідження, проаналізувати питання тлумачення нетрадиційного викладу музики. <strong>Наукова новизна</strong>. Елементи класичних музичних творів, їх фрагменти або твори цілком в існуючій маскультурі використовуються по суті як новий жанр – жанр в узагальненому значенні як «класична музика в сучасній обробці». Ми визначаємо «класичну музику в сучасній обробці» в системі стратифікація музичної форми як «один з стратів при розподілі безлічі музичних форм на верстви (страти) шляхом об’єднання різноманітних відтінків музичних форм з приблизно однаковим музикознавчим статусом». <strong>Висновки</strong>. Багато зразків сучасного використання академічної музики є суперечними з точки зору художньої цінності. Свобода в їх трактуванні і використанні призводить до появи якоїсь серединної культури, яка виражається у зближенні музики високої традиції і масової музичної культури. Доцільно виділити «класичну музику в сучасній обробці» як один з стратів при розподілі безлічі музичних форм на страти.<br><strong>Ключові слова</strong>: класична музика, класика в сучасній обробці, масова музична культура, музичні страти, жанр.</p> Alexandra Fedorova ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 176 185 10.31723/2524-0447-2017-25-176-185 До проблеми художньої цілісності музичного твору як прояву холістичності особистості піаніста. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/314 <p><strong>Мета статті </strong>– розглянути феномен холістичності особистості піаніста як передумову художньої цілісності музичного твору. <strong>Методологія</strong> дослідження має інтердисциплінарний характер і полягає в використанні, поряд з музикознавчими, також і холістичних підходів в аналізі музичного мистецтва. Дана методологія дозволяє виявити ту цілісність особистості, ті її характеристики, які в значній мірі визначають як ціннісні показники окремих продуктів духовної діяльності музиканта-художника, так і епохальність всієї спадщини творця в його універсальному прояві – композиторстві-виконавстві, а останнє, в свою чергу, надає глобальний вплив на всю світову людську культуру. <strong>Наукова новизна: </strong>вперше в українському музикознавстві застосування холістичних методів аналізу музичного мистецтва дозволяє встановлювати причинно-наслідковий зв’язок в процесі створення музично-художньої цілісності.<strong> Висновки:</strong> джерелом творчої самобутності музиканта є його ж особистість, світогляд, його суб’єктивний досвід вражень, переживань. Лише прояв своєї індивідуальності, холістичності стає передумовою «нового слова» в мистецтві. Прикладом подібної реалізації холістичної особистості є універсальна творчість С. Прокоф’єва, який поєднував композиторську і виконавську діяльність. Вивчення особистості С. Прокоф’єва з позицій холізму дозволяє обгрунтувати гуманістичну спрямованість і духовну цілісність творчості С. Прокоф’єва, чітко виражену послідовність у розвитку художнього стилю композитора, обгрунтувати як художню цілісність його виконавських інтерпретацій, так і метафізичну цілісність всієї спадщини композитора.<br><strong>Ключові&nbsp; слова:</strong> авторське виконання, авторсько-виконавська синергія, метафізичність творчості, холістичність, художня творчість, цілісність.</p> Kateryna Yerhiieva ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 185 202 10.31723/2524-0447-2017-25-185-202 Явище солілоквіума у сучасній композиторській творчості: до постановки проблеми. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/316 <p><strong>Метою даного дослідження</strong> є розгляд проблеми солілоквіума як форми особливого внутрішнього діалогу у сучасній композиторській творчості, визначення місця і значення солілоквіума в музиці. <strong>Методологія статті </strong>ґрунтується на узагальненні досліджень проблеми солілоквіума у мистецтвознавчих роботах. Використовується аналітичний підхід до концепції внутрішнього мовлення стосовно її проекції на твори мистецтва, наводиться порівняльна характеристика діалогу та самодіалогу. <strong>Наукова новизна </strong>обумовлена тим, що в статті вперше здійснюється різнобічна аналітична характеристика явища солілоквіума в різних видах мистецтва, дається розгорнуте визначення місця солілоквіума в музиці. <strong>Висновки.</strong> Солілоквіум в музиці стає естетичною парадигмою, яка обростає композиційними прийомами, тобто він не локалізується в одній жанровій формі, але визначає жанровий спосіб творчості, породжуючи певні композиційні рішення. Музичний солілоквіум формує власну семантичну сферу, пов'язану як з діалогічними прийомами, так і зі стильовою єдністю музичного матеріалу, тобто виступає як еквівалент авторського монодіалогу.<br><strong>Ключові слова: </strong>солілоквіум, самодіалог, види діалогу, внутрішнє мовлення, музичний солілоквіум.</p> Anna Stoianova ##submission.copyrightStatement## 2017-11-20 2017-11-20 25 202 214 10.31723/2524-0447-2017-25-202-214 Семантичні властивості фортепіанної концертності як стильової парадигми композиторської і виконавської творчості С. Прокоф’єва (на прикладі Другого фортепіанного концерту). http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/315 <p><strong>Мета роботи.</strong><em>&nbsp;У статті зроблений компаративний аналіз виконавських інтерпретацій Другого фортепіанного концерту С.&nbsp;Прокоф'єва китайської піаністки Ю. Ванг (на прізвисько «літаючі пальці», що можна порівняти з «чарівними літаючими пальцями» самого Прокоф'єва) і деяких вітчизняних піаністів вищого ешелону. Виявляються стильові параметри і стилістичні прийоми, характерні для даного Концерту, які створюють психологічно складну систему взаємоперетворюваних образів, що індивідуально розуміються різними інтерпретаторами. </em><strong>Методологія</strong><em> дослідження полягає в застосуванні історичного, естетичного, жанрово-стильового, музикознавчого аналітичного і виконавського підходів. Важливим видався компаративний метод, використаний для виявлення подібності й відмінностей виконавських інтерпретацій. </em><strong>Наукова новизна</strong><em> визначається висуненням принципово оновленого аналітичного підходу до фортепіанних концертів С.&nbsp;Прокоф'єва, у тому числі з боку їх виконавської тембрально-звукової властивості. Уточнюється специфіка створення семантичної моделі фортепіанних концертів Прокоф'єва китайськими піаністами, з урахуванням естетичного та інтонаційно-мовного підходів. </em><strong>Висновки</strong><em>. Виявлені характеристики виконавських інтерпретацій Другого фортепіанного концерту Прокоф'єва дозволяють визначити семантичні властивості фортепіанної концертності як стильової парадигми не лише композиторської, а й виконавської творчості, яка спроможна отримувати відчутний резонанс при взаємодії з установками національних піаністичних шкіл, віртуозно-актуалізованих специфічних темброво-артикуляційних властивостей фортепіанного звучання та естетичного концепту Радості. <br></em><strong>Ключові слова</strong><em>: жанр інструментального концерту, фортепіанний концерт, семантичні властивості фортепіанної концертності, фортепіанне звучання, концепт Радості, виконавська інтерпретація.</em></p> Аyisi Аyisi ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 215 228 10.31723/2524-0447-2017-25-215-228 Композиційні та текстологічні функції прийому відчуження в музиці. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/317 <p><strong>Мета статті</strong> – розкрити значення&nbsp; та стилістичне походження прийому відчуження в музиці<strong>. Методологія</strong> дослідження забезпечується синтезом естетико-семантичного та текстологічного підходів. <strong>Наукова новизна </strong>полягає у новому визначенні природи та механізму дії прийому відчуження в музиці та розкритті його зумовленості жанровими стилістичними прототипами<strong>. </strong>Висвітлюється еволюція семантичного комплексу хоральності та доводиться його транзитивна текстологічна функція. <strong>Висновки.</strong> Явище відчуження має історичне та текстологічне походження, проникає у всі жанрові сфери музики, знаходить найбільш систематичне та цілеспрямоване естетичне та стильове втілення в музиці ХХ століття. Воно відображує складні процеси структурної і семантичної контамінації, які відбуваються у мовній царині музичного мистецтва, набуває універсальної семіологічної значущості та впливає на усі рівні музичної інтерпретації, у тому числі на виконавську форму.<br><strong>Ключ</strong><strong>ові</strong><strong> слова: </strong>відчуження, семантична парадигма, естетична оцінка, композиційний прийом, текст, семантика хоральності.</p> Gan Xiaoxue ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 228 238 10.31723/2524-0447-2017-25-228-238 Проблема художнього синтезу у камерно-вокальних циклах Д. Шостаковича. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/318 <p><strong>Мета </strong>статті полягає у визначенні головних чинників художнього синтезу у камерно-вокальній творчості Д.&nbsp;Шостаковича та виявленні характерних жанрових та стильових ознак при вивченні камерно-вокальної творчості, як семантичної усталеності жанрово-стильової форми камерно-вокальної музики. <strong>Методологія </strong>роботи обумовлена текстологічним, семантичним та музикознавчим підходами, орієнтована на виявлення характерних властивостей камерно-вокальних циклів Д.&nbsp;Шостаковича як художньої єдності жанрових передумов та стильових чинників, що реалізується специфічним шляхом художнього синтезу. <strong>Наукова новизна </strong>статті визначається представленням дискурсивних оцінок камерно-вокальної творчості Д.&nbsp;Шостаковича як результату процесу художнього синтезу та створенням на його основі нового дослідницького концепту. <strong>Висновки</strong>. Доводиться, що творчість Д.&nbsp;Шостаковіча відрізняється багатожанровістю та значним стилістичним радіусом, масштабністю концепцій та глибиною змісту, камерно-вокальних творів все ж належить особливе місце. Саме у камерно-вокальній творчості композитор реалізував своє прагнення до художнього синтезу через діалогічну взаємодію зі словом. Звернення автора до літературних першоджерел різних історичних епох й національних культур, широке охоплення тем та образів, мовної індивідуальності й стильової контрастності, стало для нього моментом духовного одкровення, оригінальним способом втілення творчих задумів, пов'язаних з прагненням до смислового контрапункту та формування складних багаторівневих підтекстів.<br><strong>Ключові слова:</strong> камерно-вокальна творчість, камерно-вокальні цикли, художній синтез, музикознавчий дискурс, текстологічний підхід, художньо-мовленнєві ознаки.</p> Do Xiaoshuang ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 239 249 10.31723/2524-0447-2017-25-239-249 Концерт-рапсодія для домри з оркестром В. П. Задерацького: композиторська інтерпретація жанрово-стильової моделі. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/319 <p><strong>Метою</strong> дослідження є виявлення особливостей композиторського підходу до інваріантних жанрових характеристик згідно градацій стильового фактору і визначення ступеня співвіднесеності індивідуальних творчих рішень з традиційними моделями. <strong>Методологія дослідження</strong> об'єднує аналітичний, жанровий і стильовий підходи. <strong>Наукова новизна</strong> роботи полягає у виявленні значущості Концерту-рапсодії В. П. Задерацького в історії становлення і розвитку професійно-академічного домрового виконавського мистецтва. <strong>Висновки</strong>. Особливості індивідуального стилю В. П. Задерацького які вплинули на його інтерпретацію традиційних жанрово-стильових моделей і зумовили створення нового «жанрового варіанту» полягають в присутності неоромантичної складової в індивідуальному стилі композитора, яка мала безсумнівний вплив на його смакові пріоритети при виборі жанрово-стильових моделей, прагнення до чіткості і логічності структурної організації, а також «неофольклоризм», як тип музичного мислення композитора.<br><strong>Ключові слова</strong>: жанрово-стильова модель, Задерацький В. П., композиторська інтерпретація, концерт-рапсодія для домри з оркестром.</p> Nataliia Lukashenko ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 250 268 10.31723/2524-0447-2017-25-250-268 Шляхи формування виконавської сербської гітарної традиції: від національно-культурних настанов до унікальних стилістичних прийомів. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/320 <p><strong>Метою</strong> даної статті є прагнення розглянути виконавську сербську традицію в єдності її національно-культурних настанов та унікальних стилістичних прийомів. <strong>Методологія</strong> передбачає єдність таких методичних підходів, як історіографічний, історико-культурологічний, жанрово-стильовий, інтерпретативно-текстологічний, семиологічний та герменевтичний. <strong>Наукова новизна</strong> визначається з одного боку виявленням нових шляхів вивчення сербської національної культури, з іншого - поглибленим вивченням унікальних стилістичних прийомів в сербському гітарному виконавстві. <strong>Висновки</strong>. Виконавська сербська гітарна традиція є рухливою системою, що динамічно розвивається, яка продукує нові творчі ідеї та способи їх реалізації. Виконавська сербська гітарна традиція одночасно висловлює і загальні колективні настанови, і унікальні індивідуальні риси, спираючись при цьому на історичні і культурні національні установки. Творчість видатної творчої індивідуальності, композитора і виконавця Уроша Дойчіновіча є вузловим моментом історії сербського гітарного мистецтва ХХ - початку ХХІ ст., оскільки представляє, з одного боку, народну музичну культуру, яка має національну самосвідомість і колективні світоглядні установки. З іншого боку воно втілює професійні композиторські принципи, пов'язані з академічними традиціями гітарного мистецтва і з формами і принципами існування музично-виконавської діяльності.<br><strong>Ключові слова:</strong> гітарне виконавство, виконавська сербська гітарна традиція, національні культурні установки, виконавський стиль, стилістичні прийоми.</p> Elena Khoroshavina ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 269 279 10.31723/2524-0447-2017-25-269-279 Історичні умови концертування західноукраїнських піаністів за межами регіону і на теренах зарубіжжя у ХІХ– ХХ ст. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/321 <p><strong>Метою статті </strong>є вияв історичних умов концертування західноукраїнських піаністів як прояв полікультурних складових у піаністичних традиціях регіону. <strong>Наукову новизну</strong> даної роботи визначають пріоритети аналізу впливу індивідуальних здобутків видатних представників європейського мистецтва на формування національної традиції у галузі фортепіанного виконавства й педагогіки та оцінки внеску західноукраїнських піаністів у мистецьке життя та фортепіанну педагогіку української діаспори. <strong>Методологія </strong>базується на міждисциплінарному підході, що дозволяє розглядати предмет дослідження в історичному, соціокультурному та музикознавчому аспектах. В роботі застосовано ряд методів, серед яких провідними є: теоретичний, історичний, аналітичний, ретроспективний та структурно-системний та компаративістський. <strong>Висновки</strong>. У міжнародній гастрольній діяльності піаністів–вихідців з регіону бачимо потужний географічний обшир представництва, стабільну успішність та визнання, які доводять сформованість та зрілість педагогіко-методичних установок регіонального фортепіанного мистецтва. Універсалізм форм участі виявляється у відкритіості експериментуванню, у залученні у перелік форм діяльності радіоконцертів, концертів-лекцій, аудіозаписів, офіційних представницьких виступів, у популяризації творів українських, зокрема регіональних та сучасних композиторів.<br><strong>Ключові слова: </strong>фортепіанне мистецтво, фортепіанна виконавська традиція, виконавська культура, гастрольна діяльність, львівський піанізм.</p> Tatiana Fedchun ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 279 293 10.31723/2524-0447-2017-25-279-293 Інструктивні етюди в творчій роботі духового відділу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/322 <p><strong>Метою роботи</strong> є розгляд інструктивних етюдів, у тому числі запропонованих автором статті в складених ним трьох збірниках, у їх конкретній спрямованості на вироблення тих або інших показників віртуозної кларнетової техніки, що дозволяє систематизувати інструктивний матеріал як засіб оволодіння комплексом актуальних технічно-значеннєвих позицій у грі кларнетиста-професіонала. <strong>Методологічною базою</strong> дослідження є сучасний інтонаційно-виконавський підхід, початок якого закладений в роботах Б.&nbsp;Асафьєва і який одержав розвиток у музикознавстві України, у тому числі в роботах М.&nbsp;Давидова, В.&nbsp;Апатського, І.&nbsp;Котляревського, І.&nbsp;Ляшенка, К.&nbsp;Мюльберга й ін. Особливо виділяємо жанрово-типологічний та порівняльно-стильовий методи аналізу. <strong>Наукова новизна </strong>дослідження забезпечується оригінальністю теоретико-методичної позиції автора, що узагальнює свій творчо-виконавський досвід, а також досвід найбільших майстрів одеської кларнетової школи, у ракурсі пропозиції комплексу віртуозних навичок у концертних етюдах, що приймають на себе функції «малої енциклопедії» актуальних показників майстерності кларнетиста. <strong>Висновки.</strong> Етюди звичайно мають на меті розвиток ряду технічних навичок – спеціального в кожній окремій п’єсі, але існує підсумовування їх (за листівським принципом!) в одному етюді як в «малій технічній енциклопедії». І такого роду «підсумовування» виразних і технічних завдань знаходимо в концертних етюдах, у тому числі в авторських етюдах, наприклад, Етюдах І.&nbsp;Оленчика, апробованих в успішних виступах одеситів-кларнетистів на відповідальних міжнародних конкурсах.<br><strong>Ключові слова: </strong>жанр етюду, інструктивний етюд, концертний етюд, віртуоз, виконавський стиль, виразність кларнетової гри.</p> Zinoviy Burkackiy ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 293 303 10.31723/2524-0447-2017-25-293-303 Київська вокальна школа у першій половині ХХ ст. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/323 <p><strong>Мета статті</strong> – полягає у спробі на основі аналізу методів діяльності представників київської вокальної школи з’ясувати їх внесок у розвиток вітчизняного вокального мистецтва<strong>. </strong><strong>Методологія</strong> дослідження – застосовано метод історизму, що полягає у еволюційному аспекті побудови дослідження. Окрім цього застосовано структурний та системний методи, як загальнонаукові, при описі існуючих концепцій наукового осмислення школи та методу кожного з викладачів, та компаративний – задля їхнього співвідношення. <strong>Наукова новизна</strong> проведеного дослідження полягає у систематизації сучасних концепцій осмислення київської вокальної школи, першої половини ХХ століття, та у розгляданні, крізь їхню призму, процесу становлення та розвитку. <strong>Висновки.</strong> На підставі проведеного дослідження, зроблено оцінку внеску київських педагогів з сольного співу на розвиток професійної вокальної освіти на теренах України. Перша половина ХХ ст. характеризується розвитком професійного українського вокального мистецтва. У цей час закладаються методологічні засади вокального мистецтва, формується професійна київська вокальна школа. Значний внесок у формування професійного вокального мистецтва&nbsp; ХХ ст. зробили представники київської вокальної школи – О.&nbsp;Муравйова, О.&nbsp;Мишуга, М.&nbsp;Микиша, М.&nbsp;Донець-Тесейр, які намітили подальші шляхи розвитку київської вокальної школи.<br><strong>Ключові слова</strong>: вокальне мистецтво, київська вокальна школа, історичний аспект, соціокультурні умови розвитку, методи роботи.</p> Olesia Neboha ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 303 311 10.31723/2524-0447-2017-25-303-311 Баянні п’єси на фольклорні мотиви Анатолія Гайденка http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/324 <p><strong>Мета роботи.</strong> Розгляд баянних п’єс А.&nbsp;Гайденка, пов’язаних з опорою на фольклорні джерела – українські та інонаціональні, спрямований на виявлення способів відтворення композитором духу та стилю народної музики. <strong>Методологія</strong> дослідження базується на історичному, структурно-функціональному, жанрово-стильовому та інтонаційно-драматургічному методах, застосованих для вивчення жанрових, стилістичних та композиційних особливостей творів. <strong>Наукова новизна</strong> полягає у з’ясуванні характерних для Гайденка способів роботи з фольклорним матеріалом та впливу жанрових позначень, зафіксованих у заголовковому комплексі п’єс, на їх образний зміст, стилістику, форму, характер викладення музичного матеріалу. <strong>Висновки. </strong>Виявлено, що серед апробованих в композиторській практиці підходів до втілення музичного фольклору А.&nbsp;Гайденку близький той, що характеризується асиміляцією окремих фольклорних елементів у власному стилі, хоча це не виключає використання фольклорних цитат. Порівняно справжні фольклорні мелодії та авторські теми, створені «в народному дусі», з метою виявлення їхньої спорідненості у метроритмічній, ладовій, мелодичній площинах. Охарактеризовано способи роботи А.&nbsp;Гайденка з тематизмом, які не залежать від ґенези останнього: точний та варіантний повтор, а також уведення нового тематичного матеріалу, що виступає важливим фактором розгортання музичної думки в баянних п’єсах композитора. Проаналізовано вплив на образний зміст та стилістику творів жанрових позначень, зафіксованих у заголовковому комплексі: коло, хоро, вербунк, коломийка, фантазія, етюд, обробка. Наголошено, що властива розглянутим творам А.&nbsp;Гайденка віртуозність викладення, разом із модельованою імпровізаційністю виконання, є підставою поширити на них позначення «фантазія», адресоване п’єсі для двох баянів «Коло».<br><strong>Ключові слова: </strong>творчість А.&nbsp;Гайденка, українська баянна музика, способи перетворення фольклорних джерел в академічній музиці, балканська тематика.</p> Andrii Yeremenko ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 312 326 10.31723/2524-0447-2017-25-312-326 Новітні жанрово-стильові тенденції у концертній діяльності академічного камерного хору «Хрещатик» (на прикладі аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles») http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/325 <p><strong>Мета дослідження: </strong>проаналізувати прояви новітніх жанрово-стильових тенденцій, котрі простежуються у сучасній концертно-сценічній практиці Академічного камерного хору «Хрещатик» (на прикладі аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles»). <strong>Методологія дослідження</strong> ґрунтується на застосуванні універсальних наукових методів: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, структурного та компаративного аналізу, систематизації, узагальнення. Використання вказаних методів дає змогу виявити і детально проаналізувати концертно-сценічні та образно-драматургічні параметри, покладені в основу творчих пошуків у процесі роботи над мистецьким проектом «Класика жартома: Choir Smiles». У цьому контексті особливого значення набуває аналіз оригінальних новаційних алгоритмів, творчо втілених режисером-постановником та керівництвом хору, сутність яких актуалізується на перетині різних мистецьких площин та жанрово-стильових і хронотопічних ареалів. <strong>Наукова новизна </strong>полягає у збагаченні сучасного музикознавства новими аналітичними розробками та спостереженнями щодо функціонування новітніх жанрово-стильових тенденцій у сучасній вітчизняній камерно-хоровій сценічній практиці. В зв’язку з цим особливої наукової цінності набуває впровадження в науковий вжиток цілком оригінальної авторської дефініції, котра характеризує створення принципово нового жанру мистецтва – «театр хорової мініатюри». <strong>Висновки. </strong>Виходячи з проведеного аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles», є підстави стверджувати, що у мистецькій діяльності Академічного камерного хору «Хрещатик» простежуються, принаймні, дві новітні жанрово-стильові тенденції. Одна з них спрямована на залучення до хорової концертно-сценічної практики специфічних лексичних елементів, притаманних суто театральним, хореографічним та кінематографічним жанрам: використання візуально-сценічних ефектів (застосування характерних кінематографічно-операторських прийомів, зокрема рапіду, стоп-кадру, зіставлення різних візуальних ракурсів тощо). Інша – характеризується прагненням до хронотопічно-еклектичного стильового синтезу, пов’язаного із поліваріантним поєднанням всесвітньо відомих музичних «емблем», втілених у конкретних інтонаційно-ритмічних формулах вітчизняної та зарубіжної музики минулого і сучасності. Принципово важливим новаторським фактором творчої діяльності колективу є трансформація аудіо-візуальних параметрів сценічного простору (переміщення різних груп хористів-виконавців, хореографічні мізансцени, різнорольові співвідношення), яка здійснюється відповідно до режисерського задуму, водночас, оптимально враховуючи актуальні запити різноманітної аудиторії. Отже, є підстави стверджувати, що невід’ємною складовою мистецької діяльності Академічного камерного хору «Хрещатик» є експериментальний пошук оригінальних музично-драматургічних алгоритмів, спрямованих на оптимальне розкодування музично-сценічної <br>інформації, запрограмованої в мистецькій концепції режисера-постановника та художньому задумі конкретного композитора.<br><strong>Ключові слова:</strong> концертна діяльність Академічного камерного хору «Хрещатик», жанрово-стильовий синтез, експериментальні сценічно-хорові концепції, театр хорової мініатюри.</p> Dondyk Oksana ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 326 338 10.31723/2524-0447-2017-25-326-338 Музичні принципи створення образа персонажу в операх М. А. Римського-Корсакова. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/326 <p><strong>Мет</strong>а статті – виявити музично-мовні принципи створення образа оперного персонажу в творчості М. А. Римського-Корсакова, також визначити роль музичного начала в образній драматургії опер російських композиторів класичної доби. <strong>Методологія</strong> дослідження визначається текстологічним та жанрово-типологічним підходами. <strong>Наукова новизна</strong> пов’язана з виділенням головних принципів побудови образа персонажу в творчості М. А. Римського-Корсакова та з доведенням фундаментального значення категорії хронотопу в його оперній поетиці. <strong>Висновки </strong>вказують на те, що збільшення виразових можливостей мелодійної тематизації оперного тексту виступає провідним способом персоніфікації оперного образа, у тому числі мотивне формування музично-тематичної горизонталі і її щільне заповнення лейтмотивами дозволяє створювати в оперному тексті ефект «нескінченної мелодії як один з характерних моментів мимовільного вагнеріанства М.&nbsp;А.&nbsp;Римського-Корсакова.<br><strong>Ключові слова: Римський-</strong>Корсаков, оперна поетика, хронотоп, образ героя, музичні домінанти оперної творчості Н. А. Римського-Корсакова, музична мова, музичний тематизм.</p> Dong Xinyuan ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 338 349 10.31723/2524-0447-2017-25-338-349 Інтерпретативно-стильові підходи до фортепіанного мистецтва Ф. Шопена. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/327 <p><strong>Мета</strong> даної роботи – обгрунтувати шляхи вивчення фортепіанної музики Ф. Шопена як «мистецтва гри», що має широкі стильові витоки, тому передбачає особливі способи інтерпретації, синтез інтерпретативних оцінок та виконавських прийомів. <strong>Методологія</strong> статті зумовлена культурологічним національно-стильовим та композиційно-стилістичним підходами, передбачає залучення епістемологічної позиції, дозволяє виокремлювати стильове мислення Шопена як унікальний образно-когнітивний феномен. <strong>Наукова новизна</strong> статті полягає у визначенні піаністичного стилю Шопена як авторського на засадах епістемологічної класифікації, вилучені його провідних показників у єдності з динамікою звукотворчого хроноартикуляційного процесу. <strong>Висновки </strong>вказують на особливе місце фортепіанної творчості Ф. Шопена в розвитку романтичного методу та наданні даному методу значущості історичної домінанти фортепіанно-виконавської культури, що тісним чином пов’язана з музично-виразовою системою, тобто висловлює себе, насамперед, музичною мовою.<br><strong>Ключові слова</strong>: фортепіанне мистецтво, стиль Ф. Шопена, інтерпретація, когнітивний стиль, романтичний метод, музично-стильова домінанта.</p> He Wenli ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 350 360 10.31723/2524-0447-2017-25-350-360 Естетичні та композиційні засади декламаційно-мелодичного речитативного стилю опери С. Барбера «Ванесса» http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/328 <p><strong>Мета</strong> статті – виявити і обгрунтувати принципи вокальної мови, особливості вокального інтонування в опері С. Барбера «Ванесса». <strong>Методологія </strong>роботи утворена жанрово-композиційним і стилістичним підходами, включає естетичні типологічні позиції. <strong>Наукова новизна </strong>дослідження обумовлена послідовним аналізом і семантичною типологією змісту опери С. Барбера «Ванесса», обгрунтуванням стилетворчої ролі оперного речитативу з його специфічними декламаційною та мелодичною сторонами. <strong>Висновки</strong>. Дана стаття дозволяє виявляти в оперному речитативного стилі головне авторське жанрове новаторство С. Барбера, а також розкривати складну образну гру персонажів, психологічну глибину оперних актантних характеристик як обумовлену способами вокально-речитативного інтонування.<br><strong>Ключові слова</strong>: оперна композиція, декламаційний речитатив, мелодичний речитатив, експресивність, наративність, стиль, творчість С. Барбера.</p> Guo Qianping ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 361 373 10.31723/2524-0447-2017-25-361-373 Поняття виконавська майстерність піаністів у мистецькому дискурсі. http://music-art-and-culture.com/index.php/music-art-and-culture-journal/article/view/329 <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати зміст поняття виконавська майстерність піаністів, визначити його компонентну структуру. <strong>Методологія дослідження </strong>– для реалізація мети в роботі використано комплекс взаємопов’язаних методів: аналітичний ‒ для обробки й аналізу наукової літератури за темою дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів з філософії, культурології мистецтвознавства, які висвітлюють теорії та концепції щодо виконавської майстерності піаністів; узагальнення – для визначення поняттєвого апарату статті, окреслення його концептуальних положень та результатів; системно-структурний – для розроблення структурних компонентів досліджуваного явища. <strong>Наукова новизна</strong> – полягає у системному досліджені виконавської майстерності піаністів, а саме: виявлено стан розробленості проблеми виконавської майстерності піаністів; розроблено структуру цього явища у єдності особистісно-мотиваційного, компетентнісного, рефлексивного компонентів. <strong>Висновки.</strong> На основі аналітичного методу розкрито впливові наукові підходи (мистецтвознавчий, культурологічний, педагогічний), на базі яких узагальнено зміст ключових понять статті, а саме: майстерність» та «виконавська майстерність». З метою збагачення наукової мистецтвознавчої бази запропоновано власне тлумачення цього поняття та розроблено компонентну структуру.<br><strong>Ключові слова:</strong> сутність, структура, виконавська майстерність, піаніст, компоненти.</p> Zhang Xiangyong ##submission.copyrightStatement## 2017-12-20 2017-12-20 25 373 380 10.31723/2524-0447-2017-25-373-380