ВЗАЄМОДІЯ ВЕРБАЛЬНОЇ ТА МУЗИЧНОЇ СЕМАНТИКИ В КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ С. СЛОНІМСЬКОГО

Анотація

Мета роботи – розгляд принципів взаємодії вербальної та музичної семантики в камерно-вокальній музиці, як головний об’єкт виділено вивчення творчості С. Слонімського. На основі розгляду широкого кола музикознавчих досліджень розкриваються художні можливості взаємозв’язку слова й музики як художньої єдності. Методологія дослідження ґрунтується на інтердисциплінарній комплексній основі, що предбачає використання літературознавчого, музично-історичного, музикознавчого аналітичного та семантичного підходів. Наукова новизна зумовлена цілісним підходом до аналізу камерно-вокальної творчості в музичній культурі другої половини XX – початку ХХІ століття, який дозволяє розглядати співвідношення вербального та музичного рівнів як єдину композиторську поетику. Висновки. Обов’яз- ковою умовою існування жанрової сфери камерно-вокальної музики стає взаємовідношення і постійна діалогічна взаємодія двох самостійних семіотичних систем – слова і музики. Незважаючи на безліч параметрів, що об’єднують ці дві системи, усе ж ідеться про два самостійні явища, що мають власну унікальну специфіку і потужний художній потенціал. У камерно-вокальній творчості вербальна і му- зична семіотичні системи виявляються об’єднаними загальним художнім завданням, що стає основою для формування принципів їх взаємодії і формування комплексу стилістичних параметрів та дозволяє втілитися образно-смисловому змісту. Художній синтез словесного й музичного рівнів у камерно-вокальній музиці загалом і у творчості С. Слонімського зокрема передусім ґрунтується на двох найважливіших особливостях – з одного боку, на принциповій близькості музичної і вербальної мовної систем і на родинному зв’язку принципів ор- ганізації процесу інтонування, з іншого – на відмінності в можливостях передачі художньо-образної і змістової складових частин, що має принципово іншу природу.