ВОКАЛЬНИЙ ЦИКЛ Й. БРАМСА «ЧОТИРИ СЕРЙОЗНІ ПІСНІ»: ДУХОВНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ АСПЕКТИ

Анотація

Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних особливостей во- кального циклу Й. Брамса «Чотири серйозні пісні» в річищі духовних та жанрово-стильових настанов німецької культури середини XIX сто- ліття. Методологічною базою роботи є інтонаційний підхід у музи- кознавстві, а також історико-культурологічний та міждисциплінар- ний підходи, що дозволяють дослідити особливості еволюції вокального циклу та його духовного підґрунтя в німецькій культурно-історичній та музичній традиції XIX століття, зокрема і в творчості Й. Брамса. Наукова новизна роботи зумовлена тим, що в ній вперше представлено аналітичні узагальнення поетики вокального циклу Й. Брамса «Чотири серйозні пісні», що виявляють не тільки жанрово-стильову специфіку творчості композитора, але й її духовно-смисловий складник, пов’яза- ний з настановами німецького протестантизму. Висновки. Вокальний цикл Й. Брамса «Чотири серйозні пісні» ор. 121, що був створений у пізній період творчості композитора (1896) на основі біблійних текстів (Книга Екклезіаста, Книга Премудрості сина Сираха, Перше Послання апостола Павла до коринтян), у повному обсязі відтворює духовно-ес- тетичні та релігійні позиції композитора, що формувалися на тлі ор- ганічного синтезу німецької протестантської духовно-співацької традиції та її композиторської інтерпретації. Водночас семантика циклу Й. Брамса виявляється співвідносною і з типологічно-етимологічними ознаками «циклу» – «кола», що символічно відтворює духовні «домі- нанти» людського буття. Структурно-семантичні показники твору та його концептуально-смислова ідея також виявляють перетин з типологією «Німецького реквієму», очевидний як на рівні власне брам- сівського творчого спадку, так і німецької протестантської траурної погребальної традиції в цілому. Зв’язок з останньою проявляється і в апелюванні до текстів лютерівської Біблії та їх вільному авторському компонуванні, і у відтворенні образу смерті як підсумку людського бут- тя, і в спиранні в вокальній партії на поетико-інтонаційну специфіку протестантського хоралу, що виявляється в цитуванні лютеранського гімну “Mein Jesu, der du mich” («Мій Ісус волає до мене») як символу вікової німецької духовної традиції.