ВОКАЛЬНИЙ ЦИКЛ Й. БРАМСА «ЧОТИРИ СЕРЙОЗНІ ПІСНІ»: ДУХОВНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ АСПЕКТИ

  • Larysa Marativna Horelik Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової http://orcid.org/0000-0002-0319-1688
Ключові слова: камерно-вокальна творчість Й. Брамса, «Чоти- ри серйозні пісні» ор. 121, «Німецький реквієм», вокальний цикл, про- тестантський хорал, романтизм

Анотація

Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних особливостей во- кального циклу Й. Брамса «Чотири серйозні пісні» в річищі духовних та жанрово-стильових настанов німецької культури середини XIX сто- ліття. Методологічною базою роботи є інтонаційний підхід у музи- кознавстві, а також історико-культурологічний та міждисциплінар- ний підходи, що дозволяють дослідити особливості еволюції вокального циклу та його духовного підґрунтя в німецькій культурно-історичній та музичній традиції XIX століття, зокрема і в творчості Й. Брамса. Наукова новизна роботи зумовлена тим, що в ній вперше представлено аналітичні узагальнення поетики вокального циклу Й. Брамса «Чотири серйозні пісні», що виявляють не тільки жанрово-стильову специфіку творчості композитора, але й її духовно-смисловий складник, пов’яза- ний з настановами німецького протестантизму. Висновки. Вокальний цикл Й. Брамса «Чотири серйозні пісні» ор. 121, що був створений у пізній період творчості композитора (1896) на основі біблійних текстів (Книга Екклезіаста, Книга Премудрості сина Сираха, Перше Послання апостола Павла до коринтян), у повному обсязі відтворює духовно-ес- тетичні та релігійні позиції композитора, що формувалися на тлі ор- ганічного синтезу німецької протестантської духовно-співацької традиції та її композиторської інтерпретації. Водночас семантика циклу Й. Брамса виявляється співвідносною і з типологічно-етимологічними ознаками «циклу» – «кола», що символічно відтворює духовні «домі- нанти» людського буття. Структурно-семантичні показники твору та його концептуально-смислова ідея також виявляють перетин з типологією «Німецького реквієму», очевидний як на рівні власне брам- сівського творчого спадку, так і німецької протестантської траурної погребальної традиції в цілому. Зв’язок з останньою проявляється і в апелюванні до текстів лютерівської Біблії та їх вільному авторському компонуванні, і у відтворенні образу смерті як підсумку людського бут- тя, і в спиранні в вокальній партії на поетико-інтонаційну специфіку протестантського хоралу, що виявляється в цитуванні лютеранського гімну “Mein Jesu, der du mich” («Мій Ісус волає до мене») як символу вікової німецької духовної традиції.

Посилання

1. Антонова С.Е. Историзм музыкального мышления и его проявление в симфоническом творчестве И. Брамса и А. Брукнера : дисс. … канд. Искусствоведения : 17.00.02 – Музыкальное искусство / Нижегородская государственная консерватория (академия) имени М.И. Глинки. Нижний Новгород, 2007. 303 с.
2. Гейрингер К. Иоганнес Брамс. Москва : Музыка, 1965. 432 с.
3. Дарвин М.Н. Проблема цикла в изучении лирики. Учебное пособие. Кемерово : Кем ГУ, 1983. 105 с.
4. Елисеев И.А., Полякова Л.Г. Словарь литературоведческих терминов. Ростов-на-Дону : Феникс, 2002. 320 с.
5. Захарова П.В. «Блаженны страдальцы»: о семантической организации музыки И. Брамса. Театр. Живопись. Кино. Музыка. 2009. № 1. С. 180–193.
6. Захарова П.В. Топосы музыки И. Брамса. Научный вестник Московской консерватории. 2011. № 1. С. 143–151.
7. Книга Екклезіястова, або Проповідника. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Книга_Екклезіястова_або_Проповідника (дата зверення: 10.2020 р.).
8. Лавелина Ж.А. Музыкально-исторический контекст как фактор оценки художественной значимости инструментальных квартетов Иоганнеса Брамса: дисс. … канд. искусствоведения: 17.00.02 – Музыкальное искусство / Новосибирская государственная консерватория (академия) имени М. И. Глинки. Новосибирск, 2005. 267 с.
9. Любин Д. Макс Клингер – скульптор и другие мастера югендстиля в немецкой пластике конца XIX – начала ХХ века. Петербургские искусствоведческие тетради. Санкт-Петербург: Ассоциация искусствоведов (АИС). Творческий союз историков искусства и художественных критиков России. 2011. Вып. 22. С. 318–330.
10. Маковский С.К. Макс Клингер. URL: nietzche.ru/influence/art/klinger (дата звернення: 01.10.2020 р.).
11. Манн Т. Собрание сочинений: в 10 томах. Москва: Государственное издательство художественной литературы, 1961. Т. 10: Статьи 1929–1955. 696 с.
12. Маркова Е. Интонационность музыкального искусства. Киев : Музична Україна, 1990. 182 с.
13. Масгрейн М. Интеллектуальный мир Брамса. Музыкальная академия. 1998. № 1. С. 188–196.
14. Муравська О.В. Німецька траурна погребальна музика лютеранської традиції як феномен європейської культури XVII–XX століть: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства: 17.00.03 – Музичне мистецтво / Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової. Одеса, 2004. 16 с.
15. Панкратова О.В. О библейских и поэтических текстах в вокально-симфонических сочинениях Брамса. Музыковедение. 2009. № 1. С. 54–59.
16. Панкратова О.В. Проблемы формообразования в светских кантатах И. Брамса : автореф. дисс. … канд. Искусствоведения : 17.00.02 – Музыкальное искусство / Ростовская государственная консерватория (академия) им. С.В. Рахманинова. Ростов-на-Дону, 2009. 29 с.
17. Роговой С. И. Письма Иоганнеса Брамса: автореф. дисс. … доктора искусствоведения: 17.00.02 – Музыкальное искусство / Московская государственная консерватория им. П.И. Чайковского. Москва, 2004. 43 с.
18. Флорос К. Популярность Брамса. Музыкальная академия. 1998. № 1. С. 173–177.
19. Фуртвенглер В. Знак гения. Музыкальная академия. 1998. № 1. С. 184–187.
20. Царева Е.М. Иоганнес Брамс: Монография. Москва: Музыка, 1986. 383 с.
21. Lehmann H., Brecht M. Geschichte des Pietismus: Glaubenswelt und Lebenswelten. Gottingen: Wandenhoeck & Ruprecht, 2004. 709 s.
22. Mein Jesu, der du mich. URL: https://hymnary.org/hymn/DDPK1764/a321 (дата звернення: 07.10. 2020 р.).
Опубліковано
2021-02-03
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ