«ВОГНЯНЕ КІЛЬЦЕ» АВЕТА ТЕРТЕРЯНА У ВИЗНАЧЕННІ ІНДИВІДУАЛЬНО-КОМПОЗИТОРСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ОПЕРНОГО ЖАНРУ

Анотація

Мета статті полягає у визначенні тих жанрово-стильових пара- метрів опери А. Тертеряна, що утворюють його індивідуальну концеп- цію оперного жанру. Методологія дослідження спирається на джере- лознавчий, аналітичний і жанрово-стильовий підходи. Наукова новизна статті полягає в музикознавчій розробці теоретичних аспектів інди- відуального композиторського стилю А. Тертеряна та його репрезен- тації в жанрово-стильовій концепції опери «Вогняне кільце». Висновки. У статті розглянуто жанрово-стильову специфіку видатного твору класика вірменського музичного мистецтва ХХ ст. А. Тертеряна в ас- пекті репрезентативності індивідуально-композиторської концепції оперного жанру. З огляду на маловідомість «Вогняного кільця» в Укра- їні вивчення опери з позицій композиторського трактування провідних жанрових принципів європейської опери ХХ ст. у взаємозв’язку з наці- ональними традиціями своєї культури є актуальним як для сучасного вітчизняного музикознавства, так і для вокально-виконавської практи- ки. У жанрово-стильовому відношенні опера А. Тертеряна демонструє діалогічний принцип композиторського мислення. З одного боку, в ній очевидним є прояв містеріального художньо-образного комплексу і типів вокального інтонування, які склалися в європейській оперній традиції, з іншого – успадкування і творче переосмислення національних традицій вірменської музики. Визначено стилістику вокальних партій провідних персонажів, що відображає вказаний принцип діалогічності. «Вогняне кільце» за своїми жанрово-стильовими характеристиками багато в чому співвідноситься з естетикою камерної опери (за типом драматур- гії й оперних персонажів, принципами композиційної логіки та музичних характеристик героїв, вокальною стилістикою). Семантика централь- них персонажів опери згідно з її драматургічною концепцією вказує на відповідність стильовим показниками «статуарної» опери як жанрового різновиду камерної опери. Так само істотними для оперної поетики ві- рменського композитора виявляються художні принципи «епічного теа- тру», актуальні для оперної естетики ХХ ст.: вони зумовили над-особи- стісну концепцію головних персонажів опери та принципи їх музичного втілення, пов’язані з оригінальною творчою інтерпретацією вірменсько- го музичного фольклору і стильових традицій європейської опери.