ТРАДИЦІЇ КОМЕДІЇ МАСОК У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ (НА ПРИКЛАДІ ОПЕР Р. ЛЕОНКАВАЛЛО, П. МАСКАНЬЇ, Ф. БУЗОНІ)

Анотація

Метою роботи є виявлення художньо-семантичних особливостей утілення традицій комедії масок у європейському оперному мистецтві (на прикладі творчості Р. Леонкавалло, П. Масканьї, Ф. Бузоні). Мето- дологія дослідження визначається єдністю естетичного, історико-фі- лософського, семіотичного, жанрово-типологічного, театрознавчого, оперознавчого й музикознавчого аналітичного підходів, поєднання яких створює загальне інтердисциплінарне поле вивчення явища образу-ма- ски. Наукова новизна статті полягає у виявленні зв’язку явища обра- зу-маски з поняттям архетипу, завдяки чому розкривається механізм функціонального використання образної моделі маски в оперному мис- тецтві. Цей підхід зумовлює виявлення взаємодії оперного мистецтва з національними музично-театральними традиціями, у яких традиції комедії масок стають одним із головних репрезентантів художньо-об- разного комплексу в європейські оперній музиці. Висновки. У загальному генезисі кожної національної культури завжди формуються характер- ні художньо-стильові ознаки, що об’єднуються національною ідеєю та містять у собі всі найзначніші досягнення національної культури. Явище маски є породженням національно-культурної традиції та відображаєїї головні принципи й художні орієнтири. Свою історію маска починає в архаїчні часи й виконує ритуально-обрядову функцію, але згодом маска переходить у нову художню якість і тлумачиться як носій глибинного культурного знання. Маска як складник театральної традиції отри- мує значний розвиток у європейському мистецтві епохи Відродження, головні свої художні якості в італійському театрі масок – commedia dell'arte. Зазначимо, що важливою властивістю італійської народної комедії є її міцна опора на професійне музичне мистецтво. Нерідко се- ред акторів-комедіантів, які беруть безпосередню участь у балаганних виставах, є професійні музиканти-виконавці.