СТИЛЬОВІ ЗАСАДИ «НОВОЇ ПРОСТОТИ» У СВІТЛІ ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ КОНЦЕПТУ ПРОСТОТИ

Анотація

Мета статті полягає у визначенні стильових принципів «нової про- стоти» відповідно до змістовного контексту простоти як філософ- ської та естетичної категорії. Методологія дослідження спирається на комплексне використання системного і структурно-функціонально- го методів, компаративістики, музично-історичного підходу, а також музикознавчого методу жанрово-стильового аналізу. Наукова новизна дослідження зумовлена теоретичною розробкою стильових нормативів «нової простоти» в аспекті їхньої філософсько-естетичної зумовле- ності. Висновки. Змістовний комплекс концепту простоти, що сфор- мувався в європейському філософсько-естетичному дискурсі, є визна- чальним для розуміння стильових підстав «нової простоти» як напряму композиторської творчості на межі ХХ–ХХІ ст. Основні властивості простоти (відсутність різноманіття елементів і зумовлений цим прин- цип неподільності), що притаманні їй як філософській та естетичній категорії, виступають у ролі атрибутивних проявів Істини і Краси в чуттєво-матеріальній формі. Філософські та естетичні смисли про- стоти актуалізуються у стильовому комплексі «нової простоти», ви- значаючи його специфіку на рівнях музичного тематизму, принципах його розвитку, фактури, драматургії, композиційно-структурному і музично-лексичному (мелодія, гармонія, метроритм). У такому контексті стильова концепція «нової простоти» набуває сакрального від- тінку, оскільки відображає фідеїстичний виток мистецтва як такого, що базується на вірі художника в його в вищий, божественний смисл і розумінні його як способу пізнання і набуття Істини. Дане ствер- дження засноване на розумінні сакрального як онтологічно первинної реальності, яка має потенцію до виявлення себе у земному світі, воно спирається на концепцію М. Еліаде, який у своїх дослідженнях вводить спеціальний термін іерофоніі, що позначає акт виявлення сакрального у чуттєво доступній формі як початкову інтенцію релігійно-творчої діяльності людини. Відповідно, виявляється можливим констатува- ти наступні змістовно-смислові рівні концепту простоти, що спів- відносяться з творчими інтенціями композиторів «нової простоти»: пізнавальний (образ Істини), естетичний (образ Краси), фідеїстичний (образ ясності сенсу). Єдність зазначених рівнів утворює змістовну ці- лісність даного поняття, і саме вона визначає суть художніх устрем- лінь «нової простоти» та стильову своєрідність даного явища музич- ного мистецтва.