ОРКЕСТРОВЕ ПИСЬМО В ОПЕРІ «СОЛОВЕЙ» І. СТРАВІНСЬКОГО ЯК ЗАСІБ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИХ ВІДНОСИН

Анотація

Метою статті є дослідження прийомів оркестрового письма (як індивідуальної системи технологічних прийомів і принципів, спрямованої на об’єктивацію певних просторово-часових відносин у тембро-фак- турній структурі твору) в опері І. Стравінського «Соловей». У роботі автор спирається на функціональний, компаративний, стильовий ме- тоди дослідження. Наукова новизна роботи полягає: 1) у дослідженні засобів оркестрового письма в опері «Соловей» у контексті стилістич- ного зламу; 2) у компаративному дослідженні прийомів оркестрового письма «Хмар» К. Дебюссі й І акту «Солов’я»; 3) у виявленні специфіки оркестрового письма в ІІ та ІІІ актах опери як засобу об’єктива- ції просторово-часових відносин. Висновки. У І акті опери оркестрове письмо тяжіє до наслідування імпресіоністської техніки письма («Хма- ри» К. Дебюссі), що виявляється у вибудовуванні просторової звукома- терії, стиранні межі між тлом та рельєфом, одночасному сполученні невеликої кількості різнофункціональних елементів; створенні конти- нуальності за рахунок утримання фактури, тембрів та варіантної роботи з мотивами. Акцентується, що уже в межах І акту вияв- ляє свою дію принцип багатофігурності. В оркестровій тканині ІІ та ІІ актів (після досвіду роботи в балеті) реалізується багатоелемент- ність унаслідок застосування тембрових мікстів (часто інтонацій- но-ритмічних варіантів), розщеплення оркестрових функцій, дії прин- ципів багатофігурності та комплементарності, тематизації тла, що визначає складну організацію простору та формує високу подієвість часу. Деякі принципи оркестрового письма імпресіоністів розвиваються І. Стравінським оригінально згідно з індивідуально-стильовими наста- новами. У його оркестровці знаходять продовження: 1) моделювання різноякісного оркестрового простору; 2) стирання межі між тлом та рельєфом, що є наслідком тематизації музичної тканини.