ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МУЗИЧНОГО ТА ВЕРБАЛЬНОГО РІВНІВ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ ЯК ФАКТОР ХУДОЖНЬОЇ ЦІЛІСНОСТІ
Анотація
Мета роботи – простежити взаємодію та взаємозумовленість музичного та вербального рівнів у камерно-вокальній музиці як фактор художньої цілісності. Такий ракурс розгляду проблеми дозволяє виявити передумови та шляхи вивчення явища художнього образу у музичному мистецтві. Методологія дослідження базується на поєднанні жанрово-стильового, текстологічного, семантичного та музикознавчого аналітичного підходів, які утворюють єдину методологічну основу дослідження відповідно до головної мети цієї роботи. Наукова новизна статті полягає у виявленні та суттєвому оновленні підходів до вивчення взаємозв’язків музичного та вербального рівнів у камерно-вокальній музиці у їхній взаємозумовленості з проблемами художньої та музичної творчості. Висновки. Порівнюючи характеристики вербального й музичного рівнів у камерно-вокальній музиці, треба відзначити, що загальний генезис музичної культури пов’язаний міцними стосунками з явищем мовної інтонації. На думку численних дослідників, саме з мовної інтонації починається більшість семантичних можливостей музики, що й пояснює близькість музики та мови в їхньому зовнішньому втіленні та на рівні принципів організації інтонаційного процесу. Проте, незважаючи на названі спільні риси, обидві системи, як засоби комунікації, отримали надалі автономні напрями розвитку. Якщо вербальна семантика рухалася шляхом фіксації результатів пізнання, то музика формує власні форми вираження пізнавальних процесів, які багато у чому пов’язані з психоемоційними оцінками та художніми параметрами. Розглядаючи специфіку співіснування вербального та музичного рівнів у камерно-вокальній музиці, треба визначити принципи існування кожного з них. Характеризуючи музичний рівень, треба виділити декілька важливих його параметрів, серед яких – здатність музичної інтонації через граничну її узагальненість та варіативне смислове значення викликати психоемоційні реакції.
Посилання
2. Дурандина Е. Вокальное творчество Мусоргского: исследование. Москва : Музыка, 1985. 200 с.
3. Каган М. Музыка в мире искусств. Санкт-Петербург : “Ut”, 1996. 232 с.
4. Лукин В. Художественный текст: Основы лингвистической теории и элементы анализа. Москва : «Ось-89», 1999. 192 с.
5. Медушевский В. Интонационная форма музыки: исследование. Москва : Композитор, 1993. 262 с.
6. Назайкинский Е.В. Логика музыкальной композиции. Москва : Музыка, 1982. 319 с.
7. Осадчая С. Теоретические аспекты изучения православной певческой традиции: история и современность : монография. Одесса : Астропринт, 2012. 264 с.
8. Ручьевская Е. О методах претворения и выразительном значении речевой интонации (на примере творчества С. Слонимского, В. Гаврилина и Л. Пригожина). Поэзия и музыка : Сб. статей и исследований. Москва : Музыка, 1973. С. 137-185.
9. Холопов Ю. К проблеме музыкального анализа. Проблемы музыкальной науки : Сб. ст. Москва : Сов. композитор, 1985. Вып. 6. С. 130–151.
10. Цуккерман В. Выразительные средства лирики Чайковского. Москва : Музыка, 1971. 243 с.