СТИЛЬ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ІСТОРИЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ІКОНОГРАФІЇ Х–ХІІ СТ.

  • Vitalii Romanovych Kozinchuk Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника https://orcid.org/0000-0002-8518-5686
Ключові слова: канон, ікона, іконописний канон, іконописні правила, мистецтво, мистецтвознавство.

Анотація

Мета роботи. Наукова розвідка присвячена темі стилю монументального історизму в українській іконографії Х–ХІІ ст., оскільки стиль є одним з найвагоміших і фундаментальних принципів, яким керується художня церковна творчість. Методологія дослідження. У дослідженні використано методи аналізу історичних джерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування стилю монументального історизму. Соціокультурний метод дозволив розглянути українську іконографію Х–ХІІ ст. як складову частину візантійської традиції українського народу крізь призму детермінуючого фактора сакральної культури. Для одержання всебічної інформації щодо висвітлення загальної характеристики церковного мистецтва Київської Русі було використано низку теоретичних методів: оглядово-аналітичний аналіз наукової, фольклористичної, історичної, етнографічної, культурологічної та мистецтвознавчої літератури в межах досліджуваної тематики; історичний метод, завдяки якому прослідковано історичні етапи розвитку українського церковного мистецтва; а також феноменологічний метод для осмислення вагомості візантійської культури України у контексті культуротворчих проявів ідентифікації. Для обґрунтування наукового дослідження використано позиції авторитетних українських та зарубіжних науковців. Проблематика дослідження перебуває на пограниччі таких дисциплін, як філософія, естетика, богослов’я, культурологія і мистецтвознавство. Наукова новизна. Новизна статті полягає в тому, що в українському мистецтвознавстві наукове дослідження вперше присвячене темі стилю монументального історизму як важливому художньому принципу. Наукова новизна роботи полягає у комплексному висвітленні суспільно-культурного значення стилю монументального історизму в контексті історії українського сакрального мистецтва. Висновки. Автор окреслює термінологічний аспект іконографічного канону в мистецтві, розкриває роль стилю монументального історизму в художній системі, відзначає вплив канону на художнє сприйняття, розглядає принципи взаємозв’язку канону з культовим мистецтвом та ін. Матеріали можуть бути використані для подальших досліджень у галузі мистецтвознавства і культурології.

Посилання

1. Бычков В. Византийская эстетика. Теоретические проблемы. Москва : Искусство, 1977. 199 с.
2. Вагнер Г. Канон и стиль в древнерусском искусстве. Москва : Искусство, 1987. 287 с.
3. Вагнер Г. Проблема жанров в древнерусском искусстве. Москва : Искусство, 1974. 268 с.
4. Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 1: До початку XI віка. Київ : Наукова думка, 1994. 736 с.
5. Комарницький А., Зятик Б. Святині Княжої України. Львів : Свічадо, 2019. 208 с.
6. Лазарев В. История византийской живописи. Москва : Наука, 1971. 407 с.
7. Степовик Д. Нова українська ікона XX і початку XXI століть: Традиційна іконографія та нова стилістика. Львів : Місіонер, 2013. 288 с.
8. Фірігос А. Вступ до історії патристичної та візантійської філософії. Львів : Український католицький університет, 2017. 208 с.
Опубліковано
2022-09-22
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ