СТИЛЬОВІ ЗМІНИ В МУЗИЦІ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ ЕТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ДІАЛОГУ ЕМАНЮЕЛЯ ЛЕВІНАСА

  • Olena Petrivna Kuchma Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0001-7924-2659
Ключові слова: діалог, культурна пам’ять, стиль, діалогізм, поліфонічність, неостиль, інтерпретуючі стилі.

Анотація

Мета роботи полягає у виявленні тих аспектів етико-діалогічної концепції Еманюеля Левінаса, що посприяють глибшому розумінню природи стильових процесів, які відбувалися в музиці останньої третини ХХ століття. Методологія дослідження визначається поєднанням історико-культурологічного, жанрово-стильового, етико-діалогічного та музикознавчого методів. Наукова новизна полягає у дослідженні природи стильових процесів у музичній творчості зазначеного періоду через призму етико-діалогічної концепції Е. Левінаса. Висновки. Морально-етична спрямованість діалогічної концепції Е. Левінаса підкреслює особливу «значимість» Іншого, що в проекції на музичну творчість останньої третини ХХ століття проявляється у вагомості таких стильових прийомів, як алюзія, стилізація, цитування чи інших форм застосування «запозиченого» матеріалу. Категорія «безкінечності» проявляється у народженні нових смислів використаного запозиченого матеріалу, розміщеного в новому історичному контексті твору, коли композитори надають запозиченому матеріалу значення «символу». Проголошений Е. Левінасом моральний імператив, який передбачає «відповідальність» художника за долю світу, дозволяє зрозуміти яким чином мистецтво зближується з філософією. Це зближення відбува- ється і завдяки особливостям пізнання, яке основується на послідовному накопиченні інформації, коли відбувається актуалізація смислів в новому контексті, а збагачення розуміння відбувається шляхом діалогічних зустрічей нового та старого, свого та чужого. З іншого боку, в минулому столітті мистецтво намагається по-своєму вирішити деякі онтологічні, гносеологічні та аксіологічні питання, оскільки художників все частіше хвилюють проблеми буття, його пізнання та проблема пошуку цінностей, що можуть врятувати культуру. Особливої уваги набуває нове розуміння творчості, яка вимагає обов’язкового освоєння у відповідь, що і є її продовженням, адже саме в розумінні творчість розкривається багатоманітністю закладених смислів. Розгляд культури як форми вирішення своєї долі є в такому випадку вольовим актом відповідального вчинку особистості по відношенню до культури.

Посилання

1. Гессе Г. Война и мир. Собрание сочинений. В 8 т. Т. 8. Москва : АО Изд группа «Прогресс – Литера»; Харьков : Фолио, 1995. С. 51–54.
2. Кудряшов А. Теория музыкального содержания. Художественные идеи европейской музыки 17-20 вв. Санкт-Петербург, Москва, Краснодар, 2006. 428 с.
3. Левинас Э. Избранное: Тотальность и бесконечное. Москва, Санкт-Петербург, 2000. 416 с.
4. Лобанова М. Музыкальный стиль и жанр: история и современность. Москва : Сов. композитор, 1990. 224 с.
5. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса. Бахтинология: исследования, переводы, публикации. Санкт-Петербург, 1995. С. 61–78.
6. Самойленко А. Культурологическая концепция диалога М. Бахтина и методологические проблемы музыкознания. Культурологічна трансформація мистецької освіти та актуальні питання творчої діяльності музиканта в сучасній Україні: Збірка наукових праць. Київ, 1998. С. 21–36.
7. Самойленко А. Музыковедение и методология гуманитарного знания. Проблема диалога. Монография. Одесса : Астропринт, 2002. 244 с.
8. Сартр Ж. П. Тошнота. Рассказы. Пьесы. Слова. Москва : НФ «Пушкинская библиотека», 2003. 719 с.
9. Levinas E. Jotalite et Infini. Nijhoff, La Haye, 1961. 348 s.
10. Levinas E. La realite et son ombre. “Revue des science humaines”. 1982. 356 s.
Опубліковано
2022-09-22
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА