РИТОРИЧНЕ INVENTIO В ДУЕТНИХ СОНАТАХ Г. Ф. ТЕЛЕМАНА

Olena Kholodkova

doi:10.31723/2524-0447-2021-33-2-13

Olena Kholodkova Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського https://orcid.org/0000-0001-6596-9953

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2021-33-2-13

Ключові слова: музична риторика, риторичний канон, риторичне inventio, композиторське inventio, виконавське inventio, інвенція, ансамблева музика Г. Ф. Телемана, бароко.

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні першого риторичного етапу – inventio, визначенні його типів та різновидів, специфіки його інтерпретації в дуетних сонатах Г. Ф. Телемана (TWV 40:101-106, 1727). Методологію дослідження складають історичний, компаративний та структурно-функціональний методи. На противагу загальноприйнятому, досить стереотипному, розумінню музичної риторики як явища «фігуративного», пропонується включити в це поняття риторичний канон та виявити шляхи його реалізації в музиці Г. Ф. Телемана, зі спеціальною увагою до першого етапу цього канону, що становить новизну цієї роботи. У результаті дослідження робиться висновок, що існує декілька типів першого риторичного inventio: inventio як «винахід», як жанр, як «підготовка» наступних частин та як «основна ідея» твору, закладена в початковому мотиві. Аналіз дуетних сонат Г. Ф. Телемана показав, що композитор звертається майже до всіх типів риторичного inventio, з позиції композиторської інтерпретації. Виконавське inventio передбачає можливість імпровізації на початку твору або між його частинами, що також буде виконувати роль підготовки або вступу. Так, всі перші частини можна розглядати як «вступ» до наступних фуг, які композитор розміщує на другій позиції циклу. У чотирьох сонатах (№№ 1, 2, 4 та 5) перші частини жанрово наближаються до інвенції за рахунок двоголосної фактури, імітаційного розвитку, частих перекличок. У них же можна виділити і «мотивне» inventio, яке може бути представлене мелодичною послідовністю (№ 1), ритмічною формулою (№ 5), контрапунктичним сполученням (№ 2), або темою, що залишається незмінною, проте впізнаваною протягом всієї частини (№ 4). Вивчення сутності риторичних етапів є важливим елементом в дослідженні музики Г. Ф. Телемана, оскільки виводить на більш ґрунтовний рівень розуміння композиції та поетики творів композитора.

Посилання

1. Кванц И.И. Опыт наставлений в игре на флейте траверсо. Санкт-Петербург : Фонд Возрождения Старинной Музыки, 2013 / Переклад с німецького видання: J. J. Quantz. Versuch einer Anweisung die Flöte traversière zu spielen. Reprint der Ausgabe Berlin, 1752 / Mit einem Vorwort von H.-P. Schmitz. Mit einem Nachwort, Bemerkungen und Registern von H. Augsbach. Kasse l: Bärenreiter, 1980, 387 c.
2. Пастернак Е. «Риторика» Лами в истории французской филологии. Москва : Языки славянской культуры, Studia philological, 2002. 328 c.
3. Bernhard Ch. Tractatus compositionis augmentatus (1660), edition and polish translate Walter-Mazur M. : Musica Iagellonica, Kraków, 2004. 178 s.
4. Callahan M. R. Techniques of Keyboard Improvisation in the German Baroque and Their Implications for Today’s Pedagogy (PhD thesis), University of Rochester Rochester, New York, 2010. 293 p.
5. Dreyfus L. Bach and the Patterns of Invention. Harvard University Press, third printing, 2004. 270 p.
6. Karosi B. Schemata and Rhetoric: Improvising the Chorale Prelude in the Eighteenth-Century Lutheran Tradition (Dr Art thesis) Yale School of Music, New Haven, 2014. 84 p.
7. Lampl H. A translation of Syntagma Musicum III by Michael Praetorius. (DMA thesis). University of Southern California, 1957. 458 p.
8. Lenneberg H. Johann Mattheson on affect and rhetoric in music (II) Journal of Music Theory, Vol. 2, No. 2, Duke University Press, 1958. Р. 193–236
9. Mattheson J. Der Vollkommene Capellmeister 1739. Faksimile- Nachdruck, Bärenreiter, 1969. 484 s.
10. Zgółka M. Aspekty retoryki w muzyce skrzypcowej. Poznań, 2016. 153 s.