МУЗИЧНА ДРАМА Р. ВАГНЕРА «ПАРСІФАЛЬ» У РЕЖИСЕРСЬКОМУ ПРОЧИТАННІ КИРИЛА СЕРЕБРЕННІКОВА
Анотація
Мета роботи – проаналізувати останню оперу («святкову сценічну містерію») творчого спадку Ріхарда Вагнера «Парсіфаль» у режисерській інтерпретації Кирила Серебреннікова, здійснену навесні 2021 року у Віденській державній опері, в якій постановник використав новий підхід до роботи зі сценічним втіленням твору. Методологія роботи вибудована на аналізі сюжетного контексту, запропонованого режисером, та символічних елементів, що використані ним для надання додаткової виразовості матеріалу, а також принципах, які постановник використовує для драматургічної роботи з авторським текстом. Серед залучених праць основу становили роботи, присвячені творчому спадку Р. Вагнера, а саме Б. Міллінгтона [14], А. Кенігсберг [3] та О. Наумової [8]; М. Черкашиної-Губаренко, у яких авторка розробила методику структурного аналізу оперного твору [9,10]; музичної інтерпретації – В. Москаленка [7]; філософсько-семантичних принципів функціонування мистецтва – Т. Адорно [1], М. Бубера [2], О. Лосєва [5] та ін. Наукова новизна полягає у дослідженні інтерпретаторської версії К. Серебреннікова з точки зору її сюжетного вирішення та елементів вистави, що мають складну композиційно-семантичну структуру, поєднує питання віри та форм, яких вона може набувати у певних соціально-культурних умовах. Висновки. К. Серебренніков змінює вибудований Вагнером сюжетний розвиток вистави, ускладнює драматургічну структуру своєї постановки шляхом використання відеоряду та введення дубль-актора, який існує паралельно до виконавця-співака, що дозволяє створити багатошаровість дії. Здебільшого нові акценти виникають за рахунок залучення відсутніх в оригіналі сюжетних ліній, які деталізовано представлені як у сценічній дії, так і самостійній медіаскладовій частині вистави, де знайшли відбиток особисті переживання постановника, його релігійні та громадянські позиції. Слідуючи загальній авторській концепції, режисер інтерпретує її наповнення, що дозволяє йому значно динамізувати виставу.
Посилання
2. Бубер М. Я и Ты. Два образа веры. Москва, 1995. 464 с.
3. Кенигсберг А.К. «Парсифаль» Вагнера и традиции немецкого романтизма : учебное пособие по курсу зарубежной музыки. Санкт-Петербург, 2001. 64 с.
4. Левинас Э. Время и другой. Гуманизм другого человека. Санкт-Петербург, 1999 г. 266 с.
5. Лосев А. Строение художественного мироощущения. Форма. Стиль. Выражение. Москва. 1995. 940 с.
6. Медникова М.Б. Неизгладимые знаки: татуировка как исторический источник. Москва, 2007. 216 с.
7. Москаленко В. Лекции по музыкальной интерпретации. Киев, 2012. 272 с.: ил.
8. Наумова Е.А. Мистериальный театр Рихарда Вагнера: «Парсифаль» и его сакральная драматургия : дисс. канд. искусствоведения : 17.00.01. Киев, 2006. 180 с. 9. Черкашина-Губаренко М.Р. Структурний аналіз оперного твору. Часопис Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. 2009. № 2(3). С. 58–67. 10. Черкашина-Губаренко М.Р. Структурний аналіз оперного твору (стаття друга). Часопис Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. 2009. № 4(5). С. 142–153.
11. Элиаде М. Священное и мирское / Пер. с фр., предисл. и коммент. Н.К. Гарбовского. Москва, 1994. 144 с.
12. Якобсон Р. Язык и бессознательное / Пер с англ. К. Голубович. Москва, 1996. 248 с.
13. Ямпольский М. Демон и лабиринт (Диаграммы, деформации, мимесис). Москва, 1996. 335 с.
14. Barry Millington. The New Grove Guide to Wagner and his Operas. Oxford University Press. New York. 2006. 198 p.
15. Алдашева Е. Кирилл Серебренников выпускает премьеру в Венской опере. Театр. 18:54, 09 апреля 2021. URL: http://oteatre.info/ serebrennikov-v-venskoj-opere/ (дата звернення: 20.11.2021).
Музичне мистецтво і культура