АКОРДЕОННЕ ВИКОНАВСТВО ЯК ІГРОВИЙ ФЕНОМЕН У КОНТЕКСТІ ГЕРМЕНЕВТИЧНОГО ПІДХОДУ
Анотація
Мета статті полягає у розкритті поняття виконавської гри та її складників як цілісного творчого процесу, пов’язаного із суб’єктивними (виконавець та його індивідуальні особливості) та об’єктивними (інструмент, музичний текст) чинниками акордеонної творчості, а також визначенні ігрових планів виконавства, зокрема планів вивчення акордеонного тексту. Методологія дослідження передбачає поєднання герменевтичного, текстологічного та інтерпретологічного методів, що дозволяє виокремити поняття акордеонного тексту та відношення до нього, яке полягає у пошуку нових виконавських, ціннісних оцінок і значень та зумовлюється континуально-творчою діяльністю виконавця. Наукова новизна дослідження визначається формуванням комунікативно-ігрового підходу до акордеонної виконавської творчості як цілісного процесу, що охоплює суб’єктивні та об’єктивні, зовнішні та внутрішні, технічні та художні аспекти виконавства. Такий підхід поглиблює розуміння акордеонної творчості та гри, яка є провідним видом діяльності виконавця на всіх рівнях роботи над музичним текстом – від структурного до художнього. Тому гра постає як самоактуалізація особистості виконавця, спосіб вираження його інтенціональної сфери через звукову репрезентацію. Висновки дозволяють визначити поняття музично-виконавської гри як цілісний континуальний творчий процес, а також комунікативно-ігровий підхід як необхідну передумову формування методологічних виконавських орієнтирів та особистісного бачення. Гра як основний вид діяльності виконавця організовується і скеровується смисловими зовнішніми та внутрішніми, об’єктивними та суб’єктивними чинниками, серед яких визначальними постають особистісні інтенції та автентичність (усвідомлена архітектоніка рефлексуючої свідомості) виконавця як автора художньої інтерпретації. Загалом ігровий аспект можна розглядати як виконавський підхід, що охоплює питання тексту та інтерпретації. Відповідно, значення гри розширюється від технічного поняття до когнітивного духовно-смислового процесу.
Посилання
2. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. Москва : Искусство, 1986. 445 с.
3. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. Москва : Прогресс, 1988. 637 с.
4. Гадамер Х.-Г. Актуальность прекрасного. Москва : Искусство, 1991. 369 с.
5. Кайуа Р. Игры и люди. Статьи и эссе по социологии культуры / Сост., пер. с фр. и вступ. ст. С.Н. Зенкина. Москва : ОГИ, 2007. 304 с.
6. Самойленко О. Психологія мистецтва: сучасні музикознавчі проєкції : монографія. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. 236 с.
7. Орлов Г. Древо музыки. Санкт-Петербург : Композитор, 2005. 440 с.
8. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. Москва : Прогресс-Академия, 1992. 464 с.