МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОНАВСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЦИКЛУ О. КРАСОТОВА «ЗИБУЧІ ПІСКИ» В КЛАСІ КОНЦЕРТМЕЙСТЕРСТВА
Анотація
Мета роботи – дослідження особливостей інтерпретації вокального циклу як художньої цілісності в класі камерно-вокального ансамблю. Сумісна робота викладача, студента і вокаліста націлена на досягнення інтерпретаційної єдності у відношенні не тільки до виконавської концепції твору, але й щодо загального підходу до вибору найбільш відповідного тембру, туше, динаміки, темпу тощо. Особливу роль засвоєння навичок ансамблевої єдності концертмейстера і вокаліста відіграє в подальшій роботі над оперним репертуаром. Таким чином, успіх, досягнутий у педагогічній і виконавській діяльності під час роботи над вокальним циклом, стає необхідною ланкою в формуванні майстерності концертмейстера і володінні необхідними навичками у вдалій інтерпретації великих оперних сцен. Методологія спирається на аналітичний метод та поєднання основ інтонаційної теорії Асаф’єва і педагогічної практики в класі концертмейстерства. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні методичних та інтерпретаційних підходів до виконання ансамблевих творів та введенні в педагогічний та концертний обіг маловідомого вокального циклу українського композитора О. Красотова. Надані методичні рекомендації щодо ключових моментів в інтерпретації вокального циклу «Зибучі піски» можуть слугувати матеріалом для вироблення художніх рішень в інтерпретації музики сучасних українських композиторів. Висновки. Роль викладача-концертмейстера в інтерпретації камерно-вокальних циклів спирається на комплекс знань загальноісторичного і теоретичного походження, що дозволяють орієнтуватись у стилістиці музичного твору, навичок суто піаністичної професійної діяльності і розуміння природи вокального голосу. Вироблення цілісного усвідомлення художньої ідеї і образної сфери камерно-вокального циклу дає концертмейстеру можливість створення артистичної інтерпретації в гнучкій співпраці із вокалістом і досягнення успіху в концертній діяльності.
Посилання
2. Берегова О. Стильові тенденції в камерній музиці українських композиторів 80–90-х років ХХ сторіччя: ситуація постмодерну. Українське музикознавство. Вип. 29. Київ, 2000. С. 103–108.
3. Васина-Гроссман В. Музыка и поэтическое слово. Москва : Музыка, 1978. 368 с.
4. Виноградов К. О специфике творческих взаимоотношений пианиста-концертмейстера и певца. Музыкальное исполнительство и современность. Вып. 1. Москва : Музыка, 1988.
5. Литвинова О. Камерно-вокальный цикл в творчестве украинских советских композиторов 60–70-х годов (к вопросу драматургии жанра) : автореф. дис. ... канд. искусств. Киев, 1982. 25 с.
6. Молчанова Т. Мистецтво піаніста-концертмейстера у культурно-історичному контексті: історія, теорія, практика : монографія. Львів : Ліга-прес, 2015. 558 с.
7. Молчанова Т. Мала енциклопедія піаніста-концертмейстера, артиста камерного ансамблю : науковий довідник. Львів : «Сполом», 2013. 288 с.
8. Мур Дж. Певец и аккомпаниатор. Москва : Музыка. 1987. 293 с.
9. Розенберг Р. Александр Красотов. Творческий портрет. Киев : Музична Україна. 1984. 86 с.
10. Савари С. Концертмейстер – интерпретатор камерно-вокальных сочинений. Теория и история музыкального исполнительства. Киев, 1989. С. 167–177.
11. Сюта Б. Проблемы обновления музыкальной драматургии в камерно-вокальном творчестве украинских композиторов середины 1960-х–1980-х годов : автореф. дис… канд. искусств. Ленинград, 1982. 25 с.
12. Шендерович Е. В концертмейстерском классе. Размышления педагога. Москва : Музыка. 1996.