АКТУАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОПЕРНОГО МИСТЕЦТВА: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Анотація

Мета роботи – розглянути актуальні теоретичні аспекти дослідження генезису та подальшого еволюційного розвитку європейського оперного мистецтва у широкому культурно-історичному контексті. Методологія дослідження визначається поглибленим музикознавчим, музично-аналітичним, виконавським та семіологічним підходами, з виділенням жанрово-стильових та музично-драматургічних параметрів формування оперного жанру. Наукова новизна статті полягає у виявленні музично-історичних, художньо-естетичних, структурно-композиційних та музично-драматургічних основ оперного жанру, які стають показовими та симптоматичними для європейської музичної культури, оскільки дозволяє найбільш повно виражати її характерні риси, сутнісні ознаки та типологічні параметри. Висновки. Оперний жанр постає одним із найскладніших художніх явищ, оскільки, з одного боку, в опері надзвичайно рельєфно виділяється її театральна приналежність з усіма властивими для останньої умовностями, з іншого опера живе переживаннями, відтворює та «проживає» переживання на сцені і робить своїм головним предметом людську здатність до співчуття , як до сприйняття різних психоемоційних станів ц всьому діапазоні почуттів – від трагічного напруження, до радості та катартичного просвітлення. Ще яскравіше, ще більш концентровано зазначені якості оперного жанру проявляються в камерній опері, коли вся увага слухача цілком зосереджена на переживаннях обмеженої кількості персонажів, або зовсім зосереджені на одному герої, як це відбувається в моноопері. Концентрація всього оперного дійства навколо героя, спонукає розглянути загальний погляд на театрального героя, причому театральність стає основою як вивчення його як автономного художньо-естетичного явища, так й визначення шляху самопізнання людини тієї епохи, у яку створено твір. Зазначимо, що в умовах театральної естетики шлях до реальної людини пролягав двома магістральними напрямками. Одне передбачало зниження «високого» героя, інше – піднесення земного. У образі героя дуже сильно виявляє себе життєвий початок, оскільки герой в опері як певний об'єкт, якась особистість, він у своєму оперно-сценічному бутті висловлює «правду життя» і, більше того – вищий задум. Таким чином, здобувши жанрову визначеність, опера одночасно піднялася до рівня естетично та суспільно значущого жанру. Вона стала в один ряд із тими жанрами інших мистецтв, яким до цього належало пріоритетне становище у відображенні людини та її долі.