ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДАВНЬОРУСЬКОГО СПІВОЧОГО ЦИКЛУ СВЯТА ПРЕОБРАЖЕННЯ У КОНТЕКСТІ КАНОНІЧНИХ ТРАДИЦІЙ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Анотація

Мета статті полягає у визначенні принципів організації давньоруського співочого циклу свята Преображення та виявленні його провідних елементів у контексті середньовічних традицій. Методологія роботи базується на комплексі найважливіших методів музичної медієвістики, серед яких – джерелознавчий (пошук та систематизація богослужбового та співочого рукописного/друкованого матеріалу, що містить у нашому випадку піснеспіви служби свята Преображення), палеографічний (вивчення зовнішніх особливостей, датування, авторства та збереження джерел, особливостей фіксації у них вербального та музичного текстів, закономірностей еволюції музичних знаків, модифікації їх графічних форм з точки зору нотних систем), текстологічний (аналіз списків преображенських піснеспівів різних періодів історії існування співочого циклу, особливості розспівування музичного тексту), герменевтичний (розуміння та інтерпретація не тільки вербальних сакральних богослужбових текстів та гімнографії свята, але й співочої частини давньоруського чинопослідування, що нотована невменними знаками). Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що вперше у вітчизняному музикознавстві відбувається аналіз принципів та засобів організації преображенського співочого циклу, оснований на дослідженні широкого кола давньоруських богослужбових та співочих кодексів кінця XI – cередини XVII століття. Висновки статті дозволяють стверджувати, що наведені у статті засоби організації преображенського співочого циклу (модальна система осмогласся, ієрархічність, інтертекстуальність, стереотипність) є прикладом складної, багатогранної, високодуховної традиції давньоруського церковно-співочого мистецтва, де кожний елемент, з одного боку, підпорядкований середньовічним канонічним нормам, а з іншого – розкриває самобутні та індивідуальні риси сакральної події Преображення.