ОБРАЗНІ ФУНКЦІЇ ЧАСОВИХ ТА ПРОСТОРОВИХ УЯВЛЕНЬ У МУЗИЧНОТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

Мета дослідження – розвинути поняття про образне часове уявлення в музиці як конкретно-композиційне та умовно-відчужене, розкрити передумови актуалізації та символічного вираження часової природи музики та надати визначення основним образним конекціям – часовим векторам музичного часу. Методологія роботи зумовлюється поєднанням філософсько-естетичного та текстологічного музикознавчого підходів, з наголосом на типологічному аспекті семантичних характеристик. Виявляється певний психологічний ракурс музикознавчих понять, які стосуються процесу музичного діяння та сприйняття. Наукова новизна даної статті зумовлюється виявленням темпоральних векторів музичного тексту у конкретній композиції та у музиці в цілому як інтертекстуальній сфері; доводиться, що доцільно виокремлювати три основні типи образних конекцій (модальностей), які упредметнюють музичний рух у часі або час, що стає художнім, у музичному русі. Розкривається значення звукообразу або «слухового інтенту» в музиці як формуючого фактору, що має іманентні, і психологічні, і композиційні, тобто з двох сторін – людини та музики, особливості. Висновки виявляють, що в музичному осмисленні є те, що однаково суттєво для всіх часів, тобто знаходиться понад історичною конкретикою і належить уявному автономному світу музики, її власній художній реальності, яка існує поза законами фізичного часу. Водночас саме безпосередньо здійснюваний музичний рух у часі, звучна форма музики з її просторовими показниками, упредметнює основні часові вектори – образні конекції, що придбають символічні положення. Значення семантичної репрезентації шляхом словесної оцінки як завершального етапу осмислення у музиці полягає у більш репрезентативній понятійно-логічної інтеграції образного змісту, що сприяє розвитку мовно-мовленнєвих ресурсів музичної комунікації. Воно особливо переконливо розкривається у добу романтизму, але підтримується й після неї – саме як обговорення змісту та смислу часової та просторової організації музики у різних її вимірах, як намагання усвідомити призначення музичної мови.