ВІДЕОРЯД У КОНЦЕРТНОМУ ВИСТУПІ СУЧАСНОГО ГІТАРИСТА ЯК ФАКТОР РОЗШИРЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

Анотація

Мета роботи. У статті визначаються роль, види та специфічні властивості використання відеоряд у концертному виступі сучасного виконавця-гітариста з метою розширення комунікативних властивостей інструментальної гри. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного, музикознавчого аналітичного методів, а також системного, міждисциплінарного та виконавського підходів, які утворюють єдину методологічну основу. Наукова новизна статті постає у виявленні значення, а також конкретики прийомів у використанні відео-фото-матеріалів з метою пошуку нових граней індивідуального концертно-виконавського стилю. Зроблений акцент на створенні синергетичної часопросторової цілісності подання музичного образу у виконанні як програмних, так і чисто інструментальних композицій. Висновки. Останнім часом все більше інструменталістів-виконавців замислюються і реалізують в академічній концертній практиці низку відео та/або фото(образотворчих) матеріалів, які сприяють посиленню естетичного та емоційного впливу музичного твору на основі природної синергетики сприйняття. Цілісне сприйняття, відповідно до принципів синергетики, відбувається завдяки організованій взаємодії багатьох каналів різних типів, що є важливим аргументом на користь синтезу мистецтв, а також виконавської концепції використання відео(фото)ряду паралельно з інструментальною грою на сцені, навіть у творах, автори яких не передбачали подібного синтезу. Таке «підсилення» видовищності інструментального виступу не має «перекривати» традиційні засоби та шляхи впливу виконавської концертності та майстерності, фундатором якої стали Ф. Ліст та Н. Паганіні, або індивідуалізованої інтимно-філософської камерності музичного висловлення, але, за умов грамотного підбору зорового матеріалу, здатне підключити додаткові імпульси паралельного сприйняття. Подібне додавання зорового каналу комунікації є також творчою лабораторією виконавця, певним чином співвідносною з композиторською та режисерською, створюючи актуальний вертикальний зв’язок часів і просторів мистецтва та життя. Дані «некласичні» параметри інформації та формованого нею просторового середовища вже освоєні та успішно експлуатуються.