ФРАНЦУЗЬКИЙ СТИЛЬ В МУЗИЦІ: РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ МЕНТАЛЬНОСТІ У ВИКОНАВСЬКІЙ ПРАКТИЦІ (У СОЛЬНОМУ ТА АНСАМБЛЕВОМУ ВИМІРАХ)

Анотація

Проаналізовано, з яких компонентів складається формула французької національної ідентичності та яким чином вона актуалізується у художньому мисленні композитора та виконавській інтерпретації. Керуючись панівною установкою щодо примату менталітету при визначенні «духу нації», було проаналізовано побутову сферу життя французів, зокрема моду, гастрономію, інтер’єр та парфумерію. Мета – визначити особливості французького національного стилю в академічній музиці як прояву ментальності народу, а також проаналізувати, яким чином ці стильові риси транслюються у виконавській інтерпретації на прикладі окремих музикантів та камерних ансамблів. Методологічна основа даного дослідження ґрунтується на міждисциплінарному синтезі культурологічного, історико-стильового, музично-інтерпретаційного та когнітивного підходів, що забезпечують комплексне осмислення французького національного стилю як музичної репрезентації ментальності народу у виконавській практиці. Наукова новизна результатів дослідження полягає в поєднанні культурологічного та музикознавчого підходів до вивчення французького національного стилю, що розглядається як носій ментальних кодів народу. Акцент зроблено на ролі виконавця як інтерпретатора культурного сенсу, що дозволяє виявити нові аспекти взаємозв’язку між стилем, ментальністю та виконавською практикою. Висновки. Виявлено, що французький національний стиль втілює синтез інтелектуального та чуттєвого начал, де естетика імпровізації поєднується з етичним кодом міри. Виокремлено характерні риси французької ментальності, які в однаковій мірі проявляються у всіх сферах життя, зокрема музичному мистецтві: індивідуальність і елегантність, стриманість, простота та увага до дрібниць, комбінаторність, гедонізм, іронія, раціональність та чітка логіка, штучна природність.