ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ПАРАДИГМА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ФРАНЦІЇ: ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ

Анотація

Мета роботи – аналіз камерно-інструментальних творів французьких композиторок II половини ХІХ – I половини ХХ століття, величезний обсяг творчої спадщини яких характеризується різноманіттям жанрово-стильових проявів. Методологія дослідження спирається на єдність музикознавчих та виконавського підходів; долучаються, як частина методологічного комплексу, текстологічний та жанрово-стильовий мистецтвознавчий підходи, культурно-історичні та естетичні оцінки. Наукова новизна роботи. У статті вперше досліджуються жанрово-стильові особливості камерно-інструментальних творів Франції крізь призму творчості видатних композиторок II половини ХІХ – I половини ХХ століття. Висновки. На межі ХІХ–ХХ століть на авансцену французької музичної культури виходить плеяда жінок, які підкорюють своїм творчим універсалізмом; поєднуючи в собі таланти виконавиць, композиторок, філософінь, лібретисток, романісток, поетес, вони отримують визнання в концертних виступах та у пресі. Долаючи соціокультурні та політичні бар’єри, представниці прекрасної половини людства продовжують відігравати все більш значущу роль у творчому світі Франції. Французькі композиторки підхопили ідею Сезара Франка щодо оновлення національної традиції та відродження інструментальних жанрів, створивши численні опуси для різноманітних інструментальних ансамблів. Проведений аналіз творів французьких композиторок дозволив дійти висновку по те, що стильова парадигма є надзвичайно об’ємною, оскільки осягає романтичні, неокласицистські та модернові стильові прямування (Жермен Тайфер); романтизм/ постромантизм та імпресіонізм (Лілі Буланже); стилі неокласицизму та модернізму (Надя Буланже); романтизм, неоромантизм та експресіонізм (Шарлотт Сої); риси постромантизму, а точніше, романтизму з елементами модернізму (Мел Боні); поєднання романтичних тенденцій, як основи авторського стилю, з елементами модернізму (Анрієтта Реньє); французький романтизм з елементами класицизму (Луїза Дюмон/Фарранк); поєднання у своїх авторських прямуваннях елементів романтизму, сентименталізму та імпресіонізму (Сесіль Шамінад). Також композиторки зверталися до досить різних жанрів, найчастіше використовуючи для своїх творів програмні сюжети. Своїм неоціненним внеском вони збагатили жанрово-стильовий потенціал французької музики. Долаючи соціокультурні та політичні бар’єри, жінки й до тепер продовжують відігравати все більш значущу роль у творчому світі Франції.