ФОРМУВАННЯ ОБРАЗНОЇ СФЕРИ В СОНАТІ ДЛЯ ВІОЛОНЧЕЛІ ТА ФОРТЕПІАНО ВАДИМА ЖУРАВИЦЬКОГО

Анотація

Мета роботи полягає у спробі вивчення художньо-образних та ансамблево-технічних особливостей віолончельної сонати Вадима Журавицького, яка поповнює репертуар камерно-інструментальних творів сучасних композиторів новими творчими ідеями. Методологія дослідження спирається на сукупність наукових підходів, які сприяють розкриттю обраної проблематики. Комплексний підхід включає біографічний метод, який уточнює певну характеристику діяльності композитора; семіотичний метод для пізнання нотного тексту сонати; історіографічний метод, спрямований на аналіз жанру віолончельної сонати. Наукова новизна дослідження полягає в цілісному семантичному аналізі Сонати для віолончелі та фортепіано Вадима Журавицького крізь призму діалогічної драматургії, що дозволяє виявити специфіку образного мислення композитора, особливості інструментальної взаємодії та способи трансформації музичних образів у межах камерно-інструментального твору. Проаналізовано розвиток жанру віолончельної сонати в творчості українських композиторів. Запропоновано сприймати концепцію твору Вадима Журавицького як такої образної драматургії, що відображає синтез традицій і новаторства, характерний для української музики на межі XX–XXI століть. Висновки. Доведено, що завдяки контрастності частин, постійній трансформації образів та експериментам з формою, композитор розкриває потенціал ансамблю віолончеліста та піаніста, вимагаючи від виконавців рівноправності в технічній майстерності та глибокого емоційного включення. Визначено прагнення композитора до формування психологічно-напруженої діалогічності між інструменталістами, що проявляється в постійному зіткненні та взаємодії незалежних висловлювань кожного інструменту, яким із самого початку твору надано конкретні образні характеристики. З’ясовано, що суперечливий діалог двох виконавців упродовж усього твору проходить трансформацію від відчуження через конфлікт до прийняття. Таким чином, діалог у Сонаті Журавицького не лише функціонує як форма взаємодії інструментів, але й стає ключовим засобом розгортання складної драматургії. Визначено, що композиторський підхід в даному творі виявляє сучасне бачення камерного діалогу, в якому образи трансформуються, виявляючи нові смислові грані через взаємодію тембрів, ритміки, фактури та інтонацій.