СЕМАНТИЧНИЙ КОД АВТОРСЬКИХ ПРИСВЯЧЕНЬ: ІСТОРИЧНА ТИПОЛОГІЯ

Lyudmila Ivanivna Povzun

doi:10.31723/2524-0447-2025-43-9

Lyudmila Ivanivna Povzun Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0002-1133-6330

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2025-43-9

Ключові слова: текст твору, паратекст, семантичний код, композитор, виконавці, творчість, жанр, типологія авторських присвячень, історично-стильові епохи

Анотація

Метою роботи є дослідження авторських присвячень до музичних творів композиторів різних історико-стильових прямувань. Авторське присвячення постає абсолютним початком тексту, з якого починається діалог композитора зі слухачем та виконавцем, і завдяки якому весь процес ознайомлення із текстом твору набуває особливого значення, наповнюючись новими смислами та змушуючи неодноразово й неоднозначно перекодовувати зміст твору. Присвячення розглядаються як певний семантичний код, що окреслює світоглядну позицію автора. Методологія роботи поєднує аналітичний, історичний, культурологічний, музикознавчий методи дослідження. Наукова новизна. Жанр присвячення визначається як відтерміноване послання-спілкування з потенційними виконавцями/читачами/слухачами, для яких поряд з автором твору завжди буде присутньою постать, що надихала на втілення певної митецької ідеї. Обгрунтовано семантику повторюваності авторських присвячень у різні історично-стильові епохи. Виявлено суттєве розширення низки семантичних ознак жанру: поряд з поняття присвячення з’являються терміни – приношення, послання, посвячення. Висновки. Жанр присвячення визначаємо як самостійний текст, що виконує особливі функції, відкриваючи приховані в підтекстах, в фонових значеннях особистісно-смислові шари авторського задуму, котрі формують певний горизонт очікування у майбутніх слухачів/виконавців. Кожне авторське присвячення збагачує викладений музичний/ літературний текст твору, наповнюючи його новими смислами, розшифровуючи недоговорене автором та перекодовуючи запропонований зміст твору. Смислова концентрація автора на глибинно-психологічних шарах людської свідомості віднайшла особливу форму втілення змістових підтекстів у присвяченнях у кожну історично-стильову добу, що обумовило обгрунтування семантики їх повторюваності: за часів бароко митці присвячували свою творчість Вищим силам та природі, у класицистську епоху – покровителям чи меценатам; у романтичний період присвячення надали змогу висловленню інтимних/дружніх почуттів, освяченню в коханні «без слів»; в постромантичних умовах присвячення закарбовують знакові історичні події та причетну до неї величну постать митця; на сучасному етапі композитори найчастіше присвячують свої опуси виконавцям, які презентують їх творчість та надихають на нові митецькі звершення. Таким чином, усвідомлення жанру авторських присвячень як потенційно змістової складової тексту, при музикознавчому аналізі розкриває додаткові семантичні коди у виявленні глибинних змістів та контекстних зв’язків музичного тексту.

Посилання

1. Бодіна-Дячок В. Авторська присвята музичного твору: погляд в історію // Київське музикознавство. 2017. Вип. 55. С. 228–236.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доп.) [укл.-голов. ред. В.Т. Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2005. 1728 с.
3. Верещагин Е., Костомаров В. Язык и культура : Лингвострановедение в преподавании : Методическое руководство. 4-е изд., перераб., доп. М, 1990. 246 с.
4. Гельвеций К. Сочинения : в 2 т. [ред. X. Момджяна]. М. : Мысль, 1973. Т. 1. 647 с.
5. Літературознавчий словник-довідник . 2 вид., доп. Київ: Академія, 2007. 751 c.
6. Літературознавча енциклопедія : у 2 томах [авт.-уклад. І. Ковалів]. К : ВЦ Академія, 2007. 608 с.
7. Лотман Ю. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. : [ред. М. Зубрицької] : Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка. Центр гуманіт. досл, Наук. т-во ім. Шевченка. Львів : Літопис, 1996. 633 с. (Слово. Знак. Дискурс).
8. Личковах В. Некласична естетика в культурному просторі ХХ – поч. ХХІ століть : монографія. Київ : НАКККіМб, 2011. 224 с.
9. Словник літературознавчих термінів : [ред. В. М. Лесин, О. С. Пулинець] : вид.3, перер., доп. К. : Радянська школа. 1971. 485 с.
10. Словник синонімів української мови : У 2-х томах : [ред. Гнатюк Г. М.; Головащук С. I.; Горюшина ін.] :: Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні ; Інститут української мови ; НАН України. К. : Наук. думка, 2001. Т. 1. 1040 с.
11. Українська літературна енциклопедія // Літературознавча енциклопедія у 2 т. [авт.-уклад. Ю. І. Ковалів]. Київ : ВЦ Академія , 2007. Т. 2. 624 с.
12. Шмелёва Т. В. Паратекст медийного текста // Структурно-семантические параметры единиц языка и речи : сб. науч. статей [ред. О. М. Чупашева]. Мурманск : МГПУ, 2009. С. 145–149.
13. Dijk, T. A., van. Text and Context: Explorations in the Semantics and Pragmatics of Discourse. London and New York: Longman. 1977. 282 pp.
14. Genette G. Palimpsestes. La littérature au second degré.Paris, Éditions du Seuil, 1982, 468 pp.
15. Genette G. Paratexts: Thresholds of Interpretation, trans. Jane E. Lewin, forew. Richard Macksey, Cambridge University Press, 1997. 456 pp.
16. Mattheson J. Der vollkommene Capellmeister. Hamburg : C. Herold, 1739: Faksimile. Nachdruk. Hrsg. Von Margarete Reimann. Kassel, Barenreiter, 1991. 5. Aufl. 485 pp.
17. McGann Jerome J. The Textual Condition. Princeton : University Press, 1991. 208 pp.