ІНТЕРПРЕТАЦІЯ АНТИЧНОГО МІФУ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ОПЕРНОМУ МИСТЕЦТВІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

Мета дослідження. Метою роботи є виявлення особливостей втілення античної теми у французькій опері кінця ХІХ – початку ХХ століття, визначення її ідейно-естетичного змісту та ролі у становленні нового типу музичної драматургії, заснованої на синтезі символізму, гуманізму та духовного театру. Методологія дослідження. Методологічну основу становить міждисциплінарний синтез історико-культурного, філософсько-естетичного, музично-аналітичного та герменевтичного підходів. Залучено ідеї музичної естетики, теорії міфу та символу, а також аналітичні методи, розроблені у працях дослідників музичного театру. Використання герменевтичного методу дало змогу розглядати оперу як систему смислів, у межах якої античний міф тлумачиться не лише як сюжетна основа, а як спосіб пізнання людини та світу. Наукова новизна. Новизна дослідження полягає в комплексному розгляді античної теми у французькій опері межі ХІХ–ХХ століть як феномена духовної та естетичної трансформації європейської культури. Вперше здійснено спробу простежити, як античність в оперних творах перетворюється на символ внутрішньої динаміки культурної свідомості, уособлюючи ідею переходу від язичницького світовідчуття до християнського гуманізму. Висновки. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що французька опера кінця ХІХ – початку ХХ століття постає як особлива форма духовного синтезу, у якій античність перетворюється на метафору людського існування, на спосіб подолання історичної та культурної кризи. Звертаючись до античного міфу, французькі композитори не прагнули реконструкції минулого – вони шукали в ньому універсальні моделі внутрішньої гармонії, втрачені сучасною цивілізацією. Антична тема у творчості Массне, Дюка, Дебюссі, Форе не є естетичною константою, а існує як динамічна структура, що відображає діалог між раціональним та інтуїтивним, аполлонівським і діонісійським, античним і християнським началами.