ВОКАЛЬНА АВТЕНТИЧНІСТЬ ТА НОВІ ФОРМИ ВОКАЛЬНОГО ІНТОНУВАННЯ В ОПЕРІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета дослідження. Метою роботи є виявлення культурно-естетичних і технологічних передумов трансформації класичного вокального еталона у XX–XXI століттях і визначення ролі автентизму як концепції, що повертає виконавству ознаки духовної достовірності, природної вокальної органіки й художньої істини звучання. Методологія. Методологічна основа дослідження поєднує міждисциплінарний підхід, що охоплює музично-естетичний, культурологічний, історико-філософський і феноменологічний аналіз. Використано принципи порівняльної музичної герменевтики, семіотики звуку та естетики виконавства. У сукупності вони дозволяють розглядати голос не лише як біологічний феномен, але і як культурний текст, як медіум між природним і технологічним началами. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному осмисленні феномену автентизму як ключової ланки сучасного розвитку вокального мистецтва. У роботі вперше виявлено парадокс взаємодії «природного» й «технічного» у структурі сучасного оперного звучання, розглянуто процес медіалізації голосу в контексті цифрової епохи та сформульовано поняття «вокальної автентичності» як категорії, що поєднує акустичну достовірність і духовно-естетичну правду виконання. Окрім того, уточнено значення естетики bel canto як історичного прообразу автентичного мислення у сучасній опері. Висновки. Сучасний стан вокального мистецтва засвідчує перехід від категорії «природного голосу» до феномену «сконструйованого звучання». Цей рух, що розпочався з мікрофонної революції ХХ століття, сьогодні досягає свого апогею в цифровій культурі, де голос стає об’єктом технічної модифікації. Водночас у цій самій ситуації виникає зворотний вектор – пошук «утраченого дихання», прагнення повернути мистецтву співу його антропологічний вимір. Автентизм, який виник як реакція на надмірну театралізацію й технізацію опери, поступово перетворився на один із найвагоміших виявів художнього опору техногенній культурі. Він не лише повертає виконавцеві свободу дихання та імпровізації, а й по-новому формулює поняття «вокальної істини». Для автентичного співака звук – це не акустичний сигнал, а прояв живої присутності, духовного резонансу між людиною та історією музики.