ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ДИРИГЕНТА-ХОРМЕЙСТЕРА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Анотація
Мета роботи – проаналізувати особливості становлення творчої індивідуальності українського диригента-хормейстера в умовах XXI століття під впливом цифровізації, соціокультурних змін та нових освітніх практик. Методологія дослідження спирається на міждисциплінарний підхід: використано теоретичний аналіз музикознавчих праць, компаративний метод для порівняння традицій та інновацій, а також узагальнення педагогічного досвіду. Наукова новизна полягає у виявленні новітніх тенденцій розвитку українського хорового виконавства, що впливають на формування творчого стилю диригента: інтеграція цифрових технологій у хормейстерську діяльність, зміна ролі диригента як лідера в нових соціокультурних умовах, впровадження персоніфікованих освітніх методик у підготовку хормейстерів. Результати дослідження обґрунтовують необхідність систематизації та поглибленого теоретичного осмислення компонентів індивідуального виконавського стилю диригента-хормейстера, що, своєю чергою, становить передумову оптимізації виконавської практики та сприяє розвитку сучасного хорового мистецтва. Висновки. Українське хорове мистецтво XXI століття динамічно розвивається під впливом глобальної цифровізації та соціокультурних викликів. Творча індивідуальність диригента-хормейстера зазнає суттєвих змін: зберігаючи традиції національної хорової школи, сучасний український диригент активно опановує цифрові інструменти й нові освітні підходи для збагачення виконавської практики. Ефективна професійна підготовка хормейстерів нині вимагає поєднання академічних принципів із інноваційними технологіями навчання, що підтверджується досвідом дистанційної освіти під час пандемії та воєнного часу. Це сприяє розвитку творчого потенціалу та психологічного комфорту майбутніх диригентів, дозволяючи їм реалізувати індивідуальний стиль в умовах постійних змін. Ключові тенденції – цифровізація репетиційно-виконавського процесу, використання віртуальних хорів і онлайн-ресурсів, переосмислення лідерської ролі диригента – слугують підґрунтям для збереження і поступу українського хорового мистецтва в сучасну епоху.
Посилання
2. Бондар Є. М. Художньо-стильовий синтез як феномен сучасної хорової творчості : монографія. Одеса : Астропринт, 2019. 388 с.
3. Віла-Боцман, О. П. Модернізація фахової підготовки хормейстерів: виклики та можливості в умовах глобальних трансформацій. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, 7(2), 158–169.
4. Качуринець Л. В. Розвиток диригентської проєктної діяльності на початку XXI століття: новітні чинники впливу // Актуальні питання гуманітарних наук. 2024. Вип. 76(2). С. 22–29.
5. Кириленко Я. В., Ороновська Л. М., Сун Лан. Цифрові трансформації вокально-хорового мистецтва: досвід та нові можливості //Актуальні питання гуманітарних наук. 2023. Вип. 59(2). С. 48–54.
6. Слободиська О. Рекорд за віртуальний хор // Газета «День». 15.05.2020. Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/rekord-za-virtualnyy-khor (дата звернення: 10.08.2025).
7. Софроній З. В. Диригентсько-хорова підготовка здобувачів закладів вищої освіти: вплив цифрової трансформації // Innovative Pedagogy. 2021. Вип. 41. С. 45–50.
8. Сухецька О. В. Віртуальний хор: окремі питання теорії і практики (до постановки проблеми) // Одеська хорова школа: традиції та новації: матер. всеукр. наук.-творч. конф. (Одеса, 12–13 листоп. 2021 р.) Одеса : Астропринт, 2021. С. 64–66.
9. Шатова І. О. Віртуальний хор Еріка Вітакера: інноваційні тенденції розвитку сучасної музики // Музичне мистецтво і культура. 2021. № 32(1). С. 17–30.
10. Batovska, O., Byelik-Zolotaryova, N., & Ivanova, J. Modern Global Trends in the Development of Choral Performance. Studia Universitatis Babes-Bolyai Musica, 68(2), 235–256.
11. Helleckson S. (quote in:) Creating Meaningful Experiences Through Interactive Concerts // Chorus America. 2022. URL: https://chorusamerica.org/node/100598 (accessed: 10.08.2025).
Музичне мистецтво і культура