СТИЛЬОВИЙ СПЕКТР МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Xie Pengzuo

doi:10.31723/2524-0447-2025-43-25

Xie Pengzuo Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0007-0589-2123

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2025-43-25

Ключові слова: виконавське мистецтво, інтерпретація, типологічний підхід спектр інтерпретації, жанр, стиль, герменевтика, камерно-вокальний твір, Густав Малер

Анотація

Мета статті: обгрунтувати методологічну доцільність, розкрити теоретичний зміст поняття стильового спектру інтерпретації музичного твору і продемонструвати можливість використання даного понятійного підходу в порівняльному аналізі виконавських версій вокального твору. Методологічні підстави: історичний підхід до понять, що відбивають явище музичного виконавства; метод понятійного моделювання феномену музичної інтерпретації; типологічний підхід до множини інтерпретаційних версій музичних творів; положення теорії жанрового стилю; герменевтичний аналіз музично-поетичного тексту камерно-вокальних творів. Наукова новизна полягає у розробці індивідуально-типологічного підходу в руслі теорії музичного виконавства, який спирається на поняття стильового спектру композиторського твору та його інтерпретації. Висновки: В роботі досліджується проблема стилістики інтерпретації музичного твору. Розглядаються два головні напрямки інтерпретації. Перший – інтровертивний («спрямований всередину»). Він має суб’єктивну природу і ґрунтуються на власних емоційних переживаннях, образних уявленнях, раціональних судженнях, думках інтерпретатора щодо художньо-образного змісту твору. Другий – екстравертивний («розгорнутий назовні»). Він реалізується трьома способами: а) за допомогою герменевтичного аналізу художнього тексту; б) шляхом відтворення конкретного зразку виконання твору; в) орієнтації на певний стильовий комплекс стилів, що приймається за об’єктивний орієнтир і регламентує звукову версію твору. Стверджується, що кожний музичний твір може бути теоретично представлений своїм стильовим спектром. Певним спектром характеризується також і кожна конкретна версія звукового втілення ідеальної інтонаційної моделі твору. На цих теоретичних підставах вводиться поняття стильового спектру музично-виконавської інтерпретації. Під даним виразом розуміється комплекс стильових властивостей конкретної звукової версії музичного твору, обумовлений свідомою або несвідомою орієнтацією інтерпретатора на персональний, жанровий, етнічний та історичний художній стилі. Даний понятійний підхід дозволяє здійснювати компаративний аналіз різних виконавських версій твору. Він не позбавляє подібні дослідницькі дії елементів суб’єктивної оцінки, але надає самим оцінкам більшої упорядкованості і конкретності. Зокрема, зіставлення стильового спектру, іманентного композиторському твору зі стильовим спектром його конкретної інтерпретації («твору виконавця») дозволяє встановити міру стильової адекватності виконання. Такий підхід може помітно підвищити об’єктивність оцінних суджень в академічній та конкурсній виконавській практиці. Герменевтичний потенціал поняття «стильового спектру» продемонстровано на прикладі порівняльного аналізу двох виконавських версій пісні Густава Малера «Wer hat dies Liedlein erdacht?» зі збірки «Des Knaben Wunderhorn».

Посилання

1. Davies, Stephen; Sadie, Stanley. Interpretation. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Grove, G., Sadie, S. In 20 volumes. 1980, Macmillan Publishers. URL: https://books.google.com.ua/books?id=8I4YAAAAIAAJ
2. Oxford Latin Dictionary. Oxford University Press, Ely House, London. 2020. URL: https://archive.org/details/aa.-vv.-oxford-latindictionary-1968.
3. Thomson, William E. Division of the pitch spectrum. Encyclopaedia Britannica. 2023. URL: https://www.britannica.com/science/musical-sound/Division-of-the-pitch-spectrum
4. Вакуленко М. О. Тлумачний словник із фізики. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. 767 с.
5. Караванський, Св. Практичний словник синонімів української мови. 4-те вид., опрац. і значно допов. Львів: БаК. 2012. 523 c. URL: https://slovnyk.me/dict/synonyms_karavansky/%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80
6. Катрич О. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти): Дослідження. Київ, 2000. 90 с.
7. Кримський, С. (2002). Інтерпретація. Філософський енциклопедичний словник. В. І. Шинкарук (голова редколегії). Київ: Абрис, 742 с.
8. Москаленко В. Лекції з музичної інтерпретації. Київ : НМАУ ім. П. І. Чайковського. 2013. URL: https://knmau.com.ua/wp-content/uploads/V.-Moskalenko-Lektsiyi-z-muzichnoyi-interpretatsiyi-Navchalnij-posibnik.pdf
9. Ніколаєвська Ю.В. Комунікативна стратегія як проблема інтерпретології. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. праць / ред.-упоряд. Л. В. Шаповалова. Харків: ХНУМ імені І.П. Котляревського, 2017. Вип. 46. С. 94–110.
10. Самойленко О. І. Психологія мистецтва: сучасні музикознавчі проекції : монографія. Видавничий дім «Гельветика», 2020. 236 с.
11. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970–1980. Т. 9.
12. Шаповалова Л. Виконавська рефлексія як об’єкт інтерпретології / Л.Шаповалова // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. праць. Харків : ХДУМ ім. І. П. Котляревського, 2005. Вип. 20. С.196-204
13. Шип С. Базові поняття феноменології музичного виконавства. Актуальні проблеми та духовні виміри музичної культури і музичної освіти: колективна монографія / редактори-укладачі: О. П. Опанасюк, О. М. Олексюк. Київ: Видавництво Ліра-К, 2025. С. 116–155.
14. Шип Сергій. Теорія художніх стилів. Монографія. Суми : ФОП Цьома С.П., 2023. 138 с.
15. Юдкін-Ріпун, Ігор. Семіотичні питання виконавства. Культурологічна думка, 2013. С. 27–32.
16. Юцевич Ю.Є. Музика. Словник-довідник. Вид. 2-ге, переробл. і доп. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. 352 с.
17. Ян Фейюй. Стильові тенденції сучасного вокального виконавства. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. 2021. Вип. 39. С. 226–230.