ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ НАСТАНОВИ ОПЕРНОЇ СПАДЩИНИ Е. ГРАНАДОСА

Анотація

Мета роботи – виявлення жанрово-стильової специфіки оперної спадщини Е. Гранадоса в річищі духовно-естетичних шукань іспанської культури та музики доби Ренасім’єнто. Методологія роботи. Істотними для цієї роботи виявилися міждисциплінарний, історико-культурологічний, музично-історичний та системний методи, які сприяють виявленню жанрово-стильових аспектів поетики оперної творчості Е. Гранадоса. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше в українському музикознавстві узагальнено жанрову та поетико-інтонаційну специфіку музично-театральної спадщини Е. Гранадоса в річищі духовно-естетичних ідей доби Ренасім’єнто. Висновки. Іспанський музичний театр, репрезентований жанрами сарсуели, тонадільї та їх численними різновидами, збагаченими традиціями мистецтва фламенко, складає одну з оригінальних сторінок культури Іспанії та її національного образу світу. Зазначені риси іспанської опери обумовили інтерес до цього жанру в епоху Ренасім’єнто, духовно-естетичні шукання якої були орієнтовані саме на ідею відродження традицій національної культури та її духовно-етичних настанов. Е. Гранадос – видатний композитор, піаніст, викладач, суспільно-громадський діяч – є одним з найяскравіших представників цієї доби, що репрезентує її провідні ідеї. Одне із суттєвих місць в його спадщині належить оперній творчості, зразки якої і нині є затребуваними на світових оперних сценах. Серед найбільш відомих оперних творів композитора виділяють «Марію дель Кармен», «ліричні драми» «Петрарка», «Пікароль» та ін. Підсумком музично-театральної діяльності Е. Гранадоса вважається його опера «Гойєски», що була написана на основі створеної раніше однойменної фортепіанної сюїти. Поетико-інтонаційна специфіка оперної спадщини композитора сформована на перетині, з одного боку, зазначених традицій іспанського музичного театру, збагачених типологічними ознаками розлогої жанрової системи мистецтва фламенко, введенням в оркестр національних музичних інструментів та апелюванням до духовно-архетипових настанов іспанського національного образу світу. З іншого боку, названі оперні твори Е. Гранадоса виявляють суттєвий зв’язок з жанрово-стильовими шуканнями європейського музичного театру рубежу XIX–XX століть, в тому числі з французькою ліричною оперою, реформаторською естетикою вагнерівських музичних драм, а також з традиціями музичного веризму.