МУЗИКА ДЛЯ ТЕАТРУ ЯНА СІБЕЛІУСА: ЖАНРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Анотація

Мета роботи – вивчити особливості трактування жанру та прояви програмності музики для драматичних п’єс Яна Сібеліуса, простежити модифікації та трансформації жанрових моделей у різні періоди його творчості, з’ясувати особливості втілення музики в драматичному контексті сценічних творів, а також визначити роль театральної музики у загальному контексті мистецького спадку композитора. Методологія дослідження складається із текстологічного, музикознавчого, аналітичного, історико-біографічного, типологічного, стильового та системного методів. Наукова новизна статті полягає у моделюванні сібеліуської концепції жанру театральної музики (музики до драматичних п’єс) та засад його програмності. У роботі охарактеризовані основні риси фінської, а також європейської культурної драматургічної традиції, зазначені особливості їх трактування у образній системи композитора. Проаналізовані основні стильові аспекти музики Яна Сібеліуса, властиві для неї поєднання тембрів, - для створення образу персонажу або маркування певних подій, особливості використання гармонії та структури музичного твору, написаної для театральних п’єс в контексті історичного періоду, а також у відображенні соціокультурних подій Фінляндії початку ХХ століття. Розглянуті жанрово-стильові та художньо-драматичні риси музичних творів та трансформація музики написаної для театральних п’єс у самостійні інструментальні сюїти. Визначено культурний вплив широкого історичного та соціального контексту кінця ХІХ – першої четверті ХХ століття на становлення стилю творчості Яна Сібеліуса. Висновки. Театральна музика Яна Сібеліуса - це особливий жанр в творчості композитора, який тісно переплітається і з його симфоніями, і з симфонічними поемами, а також із оркестровими сюїтами. Музика Сібеліуса для театральних п’єс може поправу вважатися окремими музично-драматичними картинами, адже чітко передає задум і ідею твору написаного драматургом. Взаємодія музики та вербального тексту забезпечує передачу широкого емоційного спектру у ставленні до подій або персонажів твору. Музика зумовлює багатовимірність драматичного твору та посилює глибину авторської концепції.