ПАРАЛЕЛІ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ МУЗИКИ В УКРАЇНІ ТА КИТАЇ (1900–1930-ТІ РОКИ)

Анотація

Мета дослідження: виявлення спільних і відмінних тенденцій розвитку дитячої музики у культурних системах України та Китаю у 1900–1930-х роках, аналіз впливу модернізаційних процесів на формування жанру дитячої (шкільної) пісні та початкової фортепіанної освіти, а також окреслення ролі дитячої музики у становленні національної ідентичності та музично-освітніх моделей обох країн. Методологія дослідження: робота спирається на комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує аналітичний музикознавчий, музично-історичний, інтерпретаційний та порівняльно-аналітичний методи. Наукова новизна полягає у першому комплексному порівняльному дослідженні розвитку дитячої музики в Україні та Китаї у 1900–1930-х роках, що дало змогу виявити синхронні модернізаційні процеси, які визначили формування специфічних національних моделей дитячої музичної культури. У дослідженні встановлено спільні механізми переходу від фольклорних форм до авторської дитячої пісні, окреслено роль композиторів-реформаторів у становленні нових освітньо-музичних практик і модернізації навчальних підходів. Простежено розвиток перших систем фортепіанної педагогіки в Україні й Китаї, а також їхній вплив на професіоналізацію дитячого репертуару. Доведено, що дитяча музика в обох культурних контекстах стала вагомим інструментом культурної політики, націєтворення та модернізації освіти, сприяючи формуванню нових моделей художнього мислення та музично-естетичної свідомості. Висновки. У першій третині ХХ століття в Україні та Китаї дитяча музика постає як динамічна культурна сфера, що поєднує національні традиції та модернізаційні впливи. Обидві країни переживають інтенсивний розвиток шкільного співу, створення професійних дитячих репертуарів та формування фортепіанної педагогіки. В українській традиції ці процеси пов’язані з національним рухом і просвітництвом, у китайській – із реформами Нової культури, запровадженням західних музичних моделей та адаптацією японських освітніх практик. Порівняльний аналіз засвідчує, що дитяча музика стає одним із ключових інструментів формування культурної пам’яті, нової художньої свідомості та національної ідентичності. Отримані результати відкривають перспективу подальших досліджень у галузі історії музики, історії фортепіанної культури та міжкультурних музичних взаємин.