ЗМІСТОВНО-ВИРАЗНИЙ УНІВЕРСАЛІЗМ ТЕБРАЛЬНОСТІ БАНДУРИ ТА ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ В «ТРИПІЛЬСЬКОМУ» КОНЦЕРТІ Ю. ОЛІЙНИКА

Анотація

Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Трипільського» концерту для бандури з оркестром Ю. Олійника в річищі жанрово-стильових, духовно-міфологічних настанов української культури та музики рубежу XX–XXI століть. Методологія роботи передбачає звернення до жанрово-стильового, інтонаційного та музично-культурологічного методів дослідження, обумовлених не тільки характером тематизму твору, але й його авторською програмністю. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що враховує як жанрово-інтонаційну та структурну специфіку «Трипільського» концерту Ю. Олійника, так і особливості його програмності, що засвідчують темброво-виразний універсалізм бандурного інструменталізму академічної спрямованості. Висновки. Бандура є одним з найбільш показових образів-символів української культури та музики, активно затребуваних в різні періоди їх існування. Органологічні та темброво-виконавські особливості цього інструменту та споріднених з ним виявилися причетними і до духовно-релігійних настанов кобзарського мистецтва, і до культури українського козацтва, що склали питоме тло для подальшої академізації бандурного інструменталізму та жанрового розширення його репертуару. Темброва виразність та універсалізм бандури найбільш повно відтворилися в жанрі концерту. Одними з яскравих його зразків на рубежі XX–XXI століть можна вважати програмні опуси Ю. Олійника і, перш за все, його «Трипільський» концерт. Його поетико-інтонаційна унікальність сформована на перетині класичної традиції та новаційного авторського підходу. З одного боку, твір являє собою класичний 3 ч. концертний цикл з контрастними темповими складовими та відповідними музичними формами. З іншого боку, автор апелює до програмного тлумачення концерту, змістовна концепція якого вибудована навколо історико-міфологічного узагальнення сутності Трипільської культури, в якій було закладено основи української духовної національної свідомості. Її спрямованість до гармонії людського та природного начал визначила відсутність типового для жанру концерту змагання соліста і оркестру, протиставивши йому єдність різнобарвного інструментального цілого. Тематичний матеріал «Трипільського» концерту побудований на органічному поєднанні авторського тексту, що базується на жанрово-інтонаційних традиціях фольклорної архаїки, та цитатах українських народних пісень, відтворених через темброво-виконавський універсалізм бандури, оригінальної оркестрової партії, що сукупно відтворюють ідею гармонії Буття та його духовних праоснов.