КОНЦЕПЦІЯ НООСФЕРИ У СТРУКТУРАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА І МИСЛЕННЯ ПРО КУЛЬТУРУ ТА МУЗИЧНІ ЖАНРИ
Анотація
дослідження – виявлення речево-предметних показників культурних акцій в їх спиранні на ритуально-обрядовий чинник життєвості, тим самим зазначаючи мистецько-культурологічний ракурс теорії ноосфери. Методологічнa основа роботи – позиції вчення В.І. Вернадського щодо теорії ноосфери як етапу і стану біосфери землі, культурологічний аспект тлумачення останньої, яка виступає в концепціях Ж. Бодріяра, у «психологізованій» філософії Е. Маха, філософії «розпізнавання» А. Василькова, в «компенсативній» естетиці А. Канарського, у герменевтичних розробках В.Ф. Іванова і музичної культурології спадкоємців школи І. Котляревського (О. Маркова, С. Мірошниченко, О. Рощенко), ін. відомих науковців. Наукова новизна: вперше в українському культурознавстві представлена гіпотеза щодо ритуально-обрядового чинника культурно-мистецьких акцій як провідника розумових здобутків у фізико-біологічну складову людського існування, в помежовну область біо- і ноосферного утворення – на прикладі функціювання культури колискової пісенності. Висновки. Концепція нооосфери принципово смикається із уявленнями про культуру як «живого цілого» (О. Шпенглер), в якому індикативність матеріального та ідеального принципова, холістична, оскільки культурна, штучно-перетворююча природу діяльність матеріалізується за ідеальним стимулом втіленням того, чого не існувало до моменту творення. В цьому плані показовим є виникнення музичного жанру «симфонії», що термінологічно походить із терміну-символу церковного словесного вжитку щодо характеристики «злагодження» небесного і земного початків буття. Теорія ноосфери в концепції В.І. Вернадського, спрямована на геологічні аспекти взаємодії людської ідеальності і матеріального утворення земної кулі, через культурологічний нахил сучасних філософських установлень і «аміметичних» спрямувань естетики уводить апарат розумового впливу на людські біоструктури і з ними зв’язані фізико-біологічні утворення. Еволюція жанру колискової всепланетарного охоплення показує структури коливальної механіки упорядження, які, резонуючи на механічні акції оточення, вносять розумово-космічний заряд мистецького впливу на фізичну речовність буття.
Посилання
2. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція / пер. З фр. В. Ховхуна. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 326 с.
3. Буряк В.В. Основи вчення про ноосферу. Сімферополь : ДІАЙПІ. 2010. 126 с.
4. Зема В.Є. Ісихазм. Енциклопедія історії України: у 10 тт. / гол. ред. В.А. Смолій. К. : Наукова думка, 2005. Т. 3: Е – Й. С. 537.
5. Іванов В.Ф. Формування графіки у розвитку інтонаційної мови людства: у 4 вип. Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили. Вип. 2. 2004. 192 с.
6. Канарський А. Діалектика естетичного процесу. Генезис чуттєвої культури. Київ: Вид-во Київськ. Ун-ту, 1982. 192 с.
7. К равчик А. Сладісне цифрове слабоумство. Слово. 2019. 7 лютого. № 6 (1335). С. 9
8. Копєйкіна А. Жанр колискової у фольклорних зразках і професійній музиці: робота магістра (рукопис). Одеса : ОНМА імені А.В. Нежданової, 2020. 155 с.
9. К отляревський І. Пріоритетність як фактор розвитку музикознавства. Теоретичні та практичні питання культурології: українське музикознавство на зламі століть. Мелітополь, 2002. Вип. ІХ. С. 32–39.
10. Маркова О. Інтонаційність музичного мистецтва. Київ: Музична Україна, 1990. 182 с.
11. Маркова О., Подолян Л. Про духовний генезис українського канту та його зв’язки з музикою європейського релігійного Просвіщення. Одеса, 1982. 14 с.
12. Мірошниченко С., Андросова Д. Внесок одеських композиторів Е.Маккавейського, С. Орфеєва, С. Шустова у музику Пpавославної церкви. Аркадія. Одеса, 2025. Вип. 2. С. 3–12.
13. Подих часу. URL: https:/uk.wikipedia.org/wiki/Подих_часу (зверн. 15.06.2023 р.).
14. Штирбул В. Сакральне в мистецтві як породжуюча дійсність модель : дис. … докт. філос. : 034 / ОНМА імені А,В. Нежданової. Одеса, 2024. 174 с.
15. Шумило C.В. Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVII – першій третині ХІХ сторіччя : дис. … канд. мист. : 26.00.01 / НАККК іМ. Київ, 2021. 304 с.
16. Gens Ju. Oswald Spengleri kunstivaated. Looming. 1924. № 4. С. 268–277.
17. Harvard concise dictionary of music. Complidet by Don Michael Randel. The Belknapmpress of Harvard University Pess. Cambridge, 1978. 577 p.
18. Mysterienspiele, liturgisches Drama Passion. Dahlhaus C., Brockhaus E. Riemanns Musiklexikon: in zwei Bände. Mainz: Schott’s Söhne, 1979. II В.: L-Z. S. 195-197, 277.
19. Noosphäre. Brockhaus Enzyklopädie in 30 Bandeu. Leipzig, München: F.A. Brockhaus, 2006. B. 21. P. 814.
20. The Biosphere and Noosphere Reader: Global Environment, Society and Change / Ed. by D. Pitt, P. Samson. London: Routledge, 1998. 222 р.
21. Wagner P. Geschichte der Messe, T.1 – bis 1600. Lpz., 1913 . 697 S.
22. Wörterbuch der philosophischen Begriffe. URL: https://www.amazon.de/.
Музичне мистецтво і культура