ФОРТЕПІАННО-ВИКОНАВСЬКЕ ІНТОНУВАННЯ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО МУЗИЧНОГО МОВЛЕННЯ

Анотація

Мета статті – визначити специфічні риси та найбільш суттєві характеристики фортепіанного інтонування у контексті виконавської форми та як комплексу інтерпретативних засобів. Методологія роботи зумовлюється поглибленим герменевтично-інтерпретологічним підходом та музично-лінгвістичними оцінками, Пропонується розвиток музичного мовознавства на засадах теорії музичної інтерпретації, що активізує типологічний напрям теорії фортепіанного виконавства. Поглиблюються музично-семіологічні тенденції щодо вивчення природи жанру, тексту, твору та композиції в музиці. Наукова новизна даної статті полягає у визначенні актуальних критеріїв типологізації фортепіанного інтонування, які разом дозволяють репрезентувати феномен музичного мовлення. У зв’язку з цим оновлюється поняття виконавської майстерності, виокремлюються та по-новому групуються її компоненти: професійно-теоретичний, технологічний, комунікативний, естетичний, психофізіологічний та особистісно-характерологічний. В новій виконавській якості представлені жанровий та стильовий компоненти, котрі у взаємодії визначають прецедентну основу музичної творчості. Висновки. Фортепіанне інтонування є різновидом музично-виконавського мовлення, має спільні риси з усією сферою музичного виконавства з точки зору способів формування вищої музичної майстерності, дозволяє поглиблювати уявлення про специфічну природу музично-виконавської інтерпретації, музичного твору та композиції, музичну семантику – знаково-смислову своєрідність музичної творчості. Визначення типологічних рис фортепіанного інтонування сприяє вивченню багатокомпонентності музичного діяння, відкриває шлях до систематичного виявлення естетичних якостей музичного звучання, у тому числі – до специфікації естетичного переживання у сфері фортепіанної творчості.