«TABULATURA NOVA» C. ШЕЙДТА ЯК ІСТОРИКО-СТИЛЬОВА ОСНОВА ОРГАННОГО ВИКОНАВСТВА

Olha Olegivna Yefremova

doi:10.31723/2524-0447-2025-45-33

Olha Olegivna Yefremova Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0000-5441-0193

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2025-45-33

Ключові слова: орган, регістр, хоральна прелюдія, табулатура, cantus firmus, варіації

Анотація

Мета роботи – відкриття витоків та простеження умов формування німецького органного мистецтва у хоральних прелюдіях С. Шейдта, виявлення повторюваних, найбільш сталих прийомів письма в органних композиціях С. Шейдта, які не зустрічалися раніше в його попередників і сучасників. Методологія дослідження спирається на історичний контекстуальний метод, включає текстологічний та виконавський аналіз. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві розглядається та аналізується структура й зміст органної табулатури С. Шейдта, визначається його внесок у розвиток хоральної гармонізації. Висновки. Значення «Tabulatura nova» С. Шейдта для сучасного органіста полягає в тому, що ця збірка дає можливість переконатися у значущості хоралу та хоральності як стилістичної основи німецької органної музики, виявити провідні прийоми обробки хоралів, які є типовими для німецької школи; у цьому відношенні постать С. Шейдта постає не менш вагомою, ніж постать Й. С. Баха. Музичний і вербальний тексти табулатури, у процесі взаємодії між собою, розкривають принципову єдність: по-перше, композиторської та виконавської творчості, по-друге, художнього та технологічного аспектів органної поетики; кожен окремий композиційний прийом стає семантичною фігурою, смислотворчим елементом, тому типологія композиційних прийомів органних творів дає змогу формувати семантичний словник органної гри. «Tabulatura nova» С. Шейдта відкриває знання про стилістичні можливості органу в межах барокової німецької традиції, що є необхідним для органістів, які прагнуть інтерпретувати твори німецьких органних майстрів XVII – початку XVIII століть. Значення спадщини С. Шейдта не обмежується лише його роллю в органному виконавстві. Воно розкривається й в ширшому контексті – в контексті історії протестантського хоралу, який своїм корінням сягає реформ Мартіна Лютера й від літургійної співочої практики веде до створення монументальних художніх вокально-хорових полотен.

Посилання

1. Хоминський Й. Історія гармонії та контрапункту. Том другий. Київ : Музична Україна, 1979, 410 с.
2. Herresthal H. Aspects of Liturgical Organ Playing and the interrelationship between Chorales and Concert Music in the Nineteenth Century in Hans Davidsson and Sverker Jullander, Proceedings of the Goteborg International Organ Academy, Goteborg, 1995, 351 p.
3. Laukvik J. Historical Performance Practice in Organ Playing. Volume 1: Carus CV 60.003, Stuttgart, 1996, 320 p.
4. Parrish C., Ohl J.F. Masterpieces of Music Before 1750: An Anthology of Musical Examples from Gregorian Chant to J. S. Bach. London: Faber and Faber, 1952. 235 p.
5. Scheidt S. W. Tabulatura nova. Teil I. Leipzig: VEB Deutscher verlag fur musik, 1989, 125 p.
6. Scheidt S. W. Tabulatura nova. Teil II. Leipzig: VEB Deutscher verlag fur musik, 1989, 90 p.
7. Scheidt S. W. Tabulatura nova. Teil III. Leipzig: VEB Deutscher verlag fur musik, 1989, 107 p., Anhang zu Teil I/III Inhaltsubersicht 63 p.
8. Schweitzer A. Johann Sebastian Bach. Leipzig: Breitkopf & Härtel, 1908, 884 р.