ПОСЕРЕДНИЦЬКА ФУНКЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДИРИГЕНТА: РІВНІ ТА ЗМІСТ

Анотація

Мета роботи – висвітлення значимості посередницької функції постаті диригента, надання ознаки даної функції як медіативної та визначення диригента як медіатора між автором музичного твору, виконавцем та слухачем. Методологія дослідження спирається на історичний, культурологічний та аналітичний підходи. Наукова новизна полягає в музикознавчому осмисленні, оцінці та теоретичному обґрунтуванні терміна «медіація», а також у впровадженні його в аналіз творчої діяльності диригента з акцентом на його посередницькій функції. Висновки. Музичний твір має свій неповторний музичний образ, який втілюється у специфічних для музики засобах виразності та у точці перетину задуму композитора з інтерпретацією виконавця. Процес осягнення образно-смислового змісту музичного твору в роботі з колективами та його винесення на сцену можна описати ланцюговими схемами «авторський задум – диригент – виконавець» та «авторський задум – виконавець та диригент – слухач». Медіація – це процес посередництва, в якому існує третя сторона (посередник, медіатор), що допомагає взаємодіяти двом або більше сторонам, які мають різні позиції, досвіди, інтереси чи смислові горизонти. Вона зосереджена на налагодженні комунікації, перекладі та узгодженню смислів. Диригент є своєрідним медіатором між автором музичного твору та виконавчим колективом, між виконавчим колективом і слухачем, та між автором і слухачем. Подібно до інтерактивної медіації у мовній сфері, він перекодовує семантичний зміст музичного тексту, передаючи його художній сенс у можливому поєднанні свого бачення виконавцям через жести, темп, динаміку та інтонаційні нюанси. В той же час його діяльність може містити характеристики неінтерактивної медіації, створюючи сприятливі умови для творчої взаємодії всіх учасників процесу музичного виконання. Таким чином, можна розрізнити медіативні процеси на два основні типи, що пов’язані з процесом врегулювань – на репетиційному рівні «автор-виконавець», та рівні концертного показу «автор-слухач», – кожен з яких може бути як інтерактивним, так і мати неінтерактивні аспекти. Така подвійність медіаційної природи диригентського процесу робить його унікальним простором культурного діалогу, де зустрічаються автор, інтерпретатор і публіка, і де музика стає мовою взаєморозуміння.