СПОСТЕРІГАЧ НА КОЛИМІ (НА ПРИКЛАДІ «ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ РЕ-БЕМОЛЬ МАЖОР № 15» ІЗ ЦИКЛУ «24 ПРЕЛЮДІЇ ТА ФУГИ» В.П. ЗАДЕРАЦЬКОГО)
Анотація
Дослідження присвячене комплексному аналізу диптиху «Прелюдія і фуга ре-бемоль мажор № 15» із циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького, одного з найвизначніших та найзагадковіших українських композиторів ХХ століття. Мета роботи полягає у виявленні музикознавчих, психологічних, культурологічних та теолого-богословських вимірів твору, а також способів, якими музичний матеріал передає феномен внутрішнього спостереження та діалогу Спостерігача з Іншим у багатовимірному часовому просторі. Методологія включає комплексний підхід, що поєднує аналіз музичної тканини, феномено-логічну та юнгіанську психологію, дослідження культурної пам’яті, національної травми та апофатичну логіку богословського мислення, що дозволяє реконструювати внутрішній світ суб’єкта та механізми його самозбереження в умовах надзвичайно важкого екзистенційного випробовування. Наукова новизна полягає у вперше здійсненому в українському та міжнародному музикознавчому просторі багаторівневому аналізі диптиху, що демонструє специфічні способи організації музичної тканини як відображення психологічних процесів роздвоєння «Я» особистості, діалогу з Іншим та багатовимірного часу, а також поєднання апофатичної логіки, психологічного та богословсько-теологічного сенсів а також символіки чисел у структурі музичного твору. Проведений аналіз спонукав до висновків, що диптих формує складний багатошаровий простір, у якому музика виступає як форма внутрішнього спостереження, культурної пам’яті та духовного самозбереження. Особливий вимір твору проявляється у феноменологічному «згорнутому часі» та присутності внутрішнього Спостерігача, здатного утримати цілісність «Я» у ситуації екзистенційного тиску, а також у драмі зустрічі між стабільністю та дестабілізуючими силами зовнішнього світу. Застосування композитором апофатичної логіки, повторів та пауз утворює простір, де сенс народжується через відсутність і мовчання, переводячи твір у духовно-контемплятивний вимір. Диптих Задерацького репрезентує нову модель музичного досвіду ХХ століття, поєднуючи музи- кознавчу складність із психологічною глибиною та духовно-символічним горизонтом, та вводить його творчість у сучасний науковий дискурс як приклад музичної філософії післякатастрофічної доби.
Посилання
2. Самойленко О.І. Психологія мистецтва: сучасні музикознавчі проекції : монографія. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. 236 с.
3. Assmann J. Das kulturelle Gedächtnis: Schrift, Erinnerung und politische Identität in frühen Hochkulturen. München : C.H. Beck, 1992. 344 S.
4. Bachelard G. La Poétique de l’Espace. Paris: Presses Universitaires de France, 1958. 320 p.
5. Buber M. I and Thou. New York : Scribner, 1970. 127 p.
6. Heidegger M. Being and Time. New York : Harper & Row, 1962. 589 p.
7. Eckhart, Meister. Selected Writings. Translated and introduced by Oliver Davies. London: Penguin Books, 1994. 352 p.
8. Jung C. G. Aion: Researches into the Phenomenology of the Self. Princeton: Princeton University Press, 1951. 374 p.
9. Jung C. G. Psychology and Alchemy. 2nd ed. Princeton: Princeton University Press, 1968 (Bollingen Series; vol. 20 = Collected Works of C. G. Jung, vol. 12). 571 p.
10. Levinas E. Totalité et Infini : Essai sur l’extériorité. La Haye : Martinus Nijhoff, 1961. 284 p.
11. Nietzsche, F. W. Die Geburt der Tragödie. Leipzig: E. W. Fritzsch, 1872. 182 S.
12. Pseudo-Dionysius Areopagite. The Complete Works / transl. Colm Luibhéid. New York : Paulist Press, 1987. 312 p.
13. Ricœur P. Temps et récit. T. 1. Paris : Seuil, 1983. 404 p.
