ЕЛЕКТРОННА П’ЄСА АЛЬФРЕДА ШНІТКЕ «ПОТІК»: СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗВУКОВИХ ОБ’ЄКТІВ

  • Nataliia Grigoriivna Danchenko Національна філармонія України
Ключові слова: електронний твір Альфреда Шнітке «Потік», музикознавчий аналіз, акусматична музика, спектроморфологія Деніса Смоллі

Анотація

Мета роботи – визначення звукових об’єктів, що утворюють музичну тканину електронної п’єси А. Шнітке «Потік», а також виявлення закономірності їх функціонування. Методологія дослідження – структурно-функціональний метод, що дозволяє виявити складові частини барвистих акустичних об’єктів без визначеної висоти, а також встановити їхню роль в організації твору. Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві висвітлено закономірності створення і роз- гортання звукових комплексів п’єси А. Шнітке «Потік», удосконалено методику аналізу електронних композицій без авторської партитури. У роботі проаналізовано електронну п’єсу А. Шнітке «Потік», розглянуто використані музичні технології, місце твору у спадщині композитора. Наголошено, що п’єса «Потік» майже не висвітлена в науковій літературі внаслідок відсутності загальноприйнятої методики вивчення електронної музики, яка не має авторської нотації. Твір А. Шнітке проаналізовано з позицій спектроморфологічної теорії Д. Смоллі, який пропонує аналітичний апарат для дослідження барвистих співзвуч із невизначеною висотою. Замість традиційної авторської нотації, яка неможлива в умовах вибраного композитором музичного матеріалу, використано сонограму – графічну репрезен- тацію акустичних процесів у координатах частоти і часу. П’єсу А. Шнітке проаналізовано також із позицій функціонального методу дослідження звуковисотної системи, запропонованого Ю. Холоповим. Висновки. Виявлено, що музичний матеріал складається з континуальних звукових мас, які розвива- ються за текстурним принципом, згідно із класифікацією Д. Смоллі. Зазначено, що структурне ядро твору становлять шуми та звукові об’єкти із частково визначеною висотою, локалізовані у вузькому діапазоні. Досліджена органічна єдність матеріалу і форми, яка забезпечується відтворенням природної обертонової структури звуку і перенесенням її закономірностей на композиційний рівень.

Посилання

1. Володин А. Электронные музыкальные инструменты. Москва :Энергия, 1970. 144 с.
2. Когоутек Ц. Техника композиции в музыке ХХ в. Пер. с чес. К. Иванова / ред. Ю. Рагса, Ю. Холопова. Москва : Музыка, 1976. 363 с.
3. Смирнов А. Спектроморфология. URL: https://asmir.info/lib/spectromorphology.htm (дата звернення: 05.06.2020).
4. Теория современной композиции : учебное пособие / отв. ред. В. Ценова. Москва : Академия – XXI, 2005. 624 с.
5. Тучинская Т. О методах анализа электронной музыки. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Харків : Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2015. Вип. 1. С. 67–72.
6. Холопов Ю. Об общих логических принципах современной гармонии. Музыка и современность. Москва : Музыка, 1974. Вып. 8. С. 229–277.
7. Холопова В., Чигарева Е. Альфред Шнитке : очерк жизни и творчества. Москва : Советский композитор, 1990. 350 с.
Опубліковано
2020-03-02
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ