КОНЦЕПЦІЯ ЦИКЛІЗАЦІЇ ПРЕЛЮДІЙ Ф. ШОПЕНА ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ІЗ ЦИКЛОМ «ДОБРЕ ТЕМПЕРОВАНИЙ КЛАВІР» Й. С. БАХА

Анотація

Мета роботи – виявлення смислової унікальності циклу Прелюдій Ф. Шопена та знаходження їх глибинних взаємозв’язків з поліфонічним циклом «Добре темперований клавір» Й.С. Баха. Методологія роботи – комплексна і полягає в об’єднанні основ музикознавчого, мистецтвоз- навчого та історико-культурологічного дослідження, базується на по- зиціях інтонаційного підходу школи Б. Асаф’єва і його послідовників. Наукова новизна дослідження визначена його аналітичним ракурсом, що зосереджений на виявленні бахівського і романтичного принципів циклізації та дозволяє виявити в низці Прелюдій Ф. Шопена різні грані образу, які не вловлюються під час розгляді їх поза контекстом будови циклу загалом. Висновки. У Прелюдіях ор. 28 Ф. Шопен чітко склав послідовність хроматичних 24 тональностей, у нагадування згаданого циклу Й.С. Баха. Структурне і смислове співвідношення «прелюдія– фуга» підказано не тільки характером замислу, тобто чимось, що пе- ребуває поза «матерією» твору. Установка на бахівський цикл «запро- грамована» в Першій прелюдії і простежується протягом усіх 24 п’єс. Але, заклавши очевидний знак подоби, Ф. Шопен спеціально також і розмежував метод бахівського бароко і логіку романтичного прагнення до Краси, до космічної масштабності образу. Краса і просторовість надземного сенсу від часів стародавньої риторики символізувалася за допомогою квінтової інтерваліки: квінтове коло визначило стрижневу інтервальну конструкцію Прелюдій Ф. Шопена, які відмежувались від механічної моторики посекундового просування в хроматичній гамі у Й.С. Баха. У зв’язку з виділеною властивістю інтонаційного співвід- ношення основних тематичних «вузлів» твору, відзначеного символікою «бахіанства» і жанрових взаємодій, розглянуті Прелюдії Ф. Шопена усвідомлюються як авторськи складений цикл. У ньому істотні ті «на- скрізні» лінії смислово-інтонаційного розвитку, які закладені в музично- му творі його художньою природою і стилістичною настановою романтичної естетики, що органічно «переплетена» з передсимволістськими показниками мистецтва сучасника «прерафаелітів».