КОНЦЕПТОСФЕРА ПАРАЛІТУРГІЙНИХ ВОКАЛЬНО-ХОРОВИХ ТВОРІВ ЛЕСІ ДИЧКО

  • Viktor Ivanovych Stepurko Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв https://orcid.org/0000-0002-2648-4766
Ключові слова: філософські уявлення, наративна спрямованість, феноменологія сприйняття, сучасний соціум

Анотація

Мета роботи – розглянути паралітургійну творчість Л. Дичко, української композиторки другої половини XX – початку XХI ст., під кутом зору концептосфери духовних і містичних механізмів творчості, що реалізуються на психічному рівні, визначити роль у цьому процесі особистісних уявлень, зокрема на основі розгляду їх під кутом зору наративної спрямованості та феноменології сприйняття, що оформлюється у певну структуру і несе в собі відповідний зміст. Методологія дослідження засновується на позиціях філософії Г. Г. Гадамера, М. Гайдеггера, П. Рікера та Р. Г. Харре, у яких стверджується, що своєрідність мовної конструкції особистісних висловлювань автора розкриває і психологічні основи його поведінки. А спираючись на феноменологію Е. Гусерля та дослідження М. Мерло-Понті розглядається творчість мисткині на основі «першопочаткового досвіду», на рівні якого і здійснюється суб’єктивне особистісне сприйняття. Виокремлюється позиція українських музикознавців С. Гриці, О. Зінкевич, Л. Пархоменко, Н. Цалай-Якименко щодо творчості Л. Дичко, у напрямку висловлення в її творчості проблематики традиції-новаторства, соціального контексту та етнографічної складової. Наукова новизна публікації у розгляді релігійної вокально-хорової творчості Л. Дичко, під кутом зору коцептосфери постмодернізму та феноменології як сенсу, що з’являється на перетині різних досвідів і є конституюванням суб’єктивності. Висновки. Релігійну музику Л. Дичко розглянуто у ракурсі посилення впливу в сучасному соціумі новітніх наукових концепцій, візуального, символічного та містичного мислення. Її твори є призначеними для виконання високопрофесійними хоровими колективами, можливо, з використанням стереофонічних принципів за участі візуальних і світлотехнічних ефектів, до чого спонукає сутність установки авторки: великі масштаби образних сентенцій необхідно вимагають виходу за межі канонічних церковних установок, а наративна подія, якою є музичний твір, висловлюється як життєве кредо творця або цілої епохи, в якій він народився.

Посилання

1. Герасимова-Персидская Н. Музыка. Время. Пространство : монография. Киев : Дух і Літера, 2012. 408 с.
2. Грица С. Леся Дичко. Творче сходження. Дичко Л. Літургії : нотна збірка. Київ : Музична Україна, 2004. С. 5–9, 47.
3. Грица С. Леся Дичко: Шлях у мистецтві. Музика. Український інтернет-журнал. URL: http://mus.art.co.ua/lesya-dychko-shlyahumystetstvi/(дата звернення: 09.10.2020).
4. Зинкевич Е.С. Mundus musicale. Тексты и контексты (Избранные статьи). Киев : Задруга, 2004. 616 с.
5. Постмодернизм. Энциклопедия / сост. и науч. ред.: А.А. Грицанов, М.А. Можейко. Минск : Интерпрессервис; Книжный дом, 2001. 1040 с.
Опубліковано
2022-05-16
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА