РЕЦЕПЦІЇ ДОДЕКАФОНІЇ В УГОРСЬКІЙ МУЗИЦІ ДЛЯ ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ 60-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Petro Vasylovych Vakalyuk

doi:10.31723/2524-0447-2021-33-1-24

Petro Vasylovych Vakalyuk Навчально-науковий інститут мистецтв Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» http://orcid.org/0000-0002-4544-1657

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2021-33-1-24

Ключові слова: угорська музика, додекафонія, серія, серіалізм, транспозиція, комбінаторика, синтез технік

Анотація

Мета роботи – розглянути твори угорських композиторів для духових інструментів, написані впродовж 60-х років минулого століття, в аспекті індивідуального композиторського переосмислення і модифікації дванадцятитонової техніки композиції. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи. Наукова новизна публікації зумовлюється мізерною репрезентацією у вітчизняному музикознавчому дискурсі угорської музики другої половини ХХ століття, зокрема музики, скомпонованої для духових інструментів. Висновки. Досліджувані композиції дібрано так, щоби якомога виразніше проілюструвати індивідуальні композиторські рецепції додекафонії, почергово відображаючи «хронологічні етапи» кристалізації цієї техніки (від початкового застосування дванадцятитонових комплексів, моделювання серії та її похідних форм (у композиціях Іштвана Боґара) до спроб серіалізації (Шандор Балаша, Ендре Секей) і подальшого синтезу з іншими композиційними техніками, як-от алеаторика і сонористика (Ендре Секей)). Спорадичне використання додекафонії у звуковому середовищі твору неофольклорного стильового окреслення («Балканські танці» Іштвана Боґара) вказує на одну з прикметних ознак адаптації додекафонії в угорській музиці – національно-фольклорну забарвленість. У двох аналізованих композиціях Іштвана Боґара серія тлумачиться тематично. Кожен образ музичного дійства презентується індивідуальним тематизмом, для кожної нової теми композитор вибудовує нову серійну послідовність, структурно не зовсім споріднену з первинною серією (Концерт для туби). Мікрокомбінаторні операції, застосовані у Квінтеті Ендре Секея, анонсують проєкції мінімалізму в угорській музиці подальших років. Синтез різних композиційних технік, характерний для композицій, створених у другій половині 60-х років, ніби знаменує певну втомленість, вичерпаність і поступове відмежування від тотального інтелектуалізму та раціоналізму, намагання поєднати їх із кардинально протилежним, ірраціональним чинником, а в ширшому сенсі сповіщає про завершення останнього періоду модернізму і перехід до постмодерного мистецтва.

Посилання

1. Асталош Г.Л. Угорська інструментальна музика в контексті становлення національного стилю. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. Київ, 2018. № 3. С. 242–246.
2. Бройер Я. Современные венгерские композиторы и их творчество / пер. с венг. А.Н. Неймарк. Музыка Венгрии : сб. статей. Москва : Музыка, 1968. С. 215–268.
3. Галиева Ю.Н. Венгерская инструментальная музыка второй половины ХХ века : вопросы музыкального языка, формы и жанра : автореф. дисс. … канд. искусствоведения : 17.00.02. Москва, 1995. 22 с.
4. Сабольчи Б. История венгерской музыки / пер. с венг. Йожеф Губер. Будапешт : Корвина, 1964. 245 с.
5. Bazsinka J. The development of brass chamber music in Hungary before 1990 : a summary of doctoral thesis. Budapest, 2017. 8 p.
6. Contemporary Hungarian music in the international press / ed. by Bálint András Varga. Budapest : Musica, 1982. 114 p.
7. Rognoni L. Wiedeńska szkoła muzyczna : ekspresjonizm i dodekafonia. Kraków : PWM, 1978. 557 s.
8. Schäffer B. Muzyka XX wieku : Twórcy i problemy. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 1975. 398 s.