КОНЦЕРТИНО В РОМАНТИЧНОМУ СТИЛІ ДЛЯ ГОЛОСУ ТА БАНДУРИ В. ВЛАСОВА: НОВЕ ПРОЧИТАННЯ БАНДУРНОГО СИНКРЕТИЗМУ

Анотація

Мета роботи. У статті виявляються специфічні властивості втілення бандурного синкретизму, а також виконавські труднощі в Концертино в романтичному стилі для голосу та бандури В. Власова. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного, музикознавчого аналітичного методів, а також міждисциплінарного та виконавського підходів, які утворюють єдину методологічну основу. Наукова новизна статті полягає у виявленні нових підходів до втілення бандурного синкретизму в сучасній музиці, а також конкретики їх виконавських прийомів з метою пошуку нових граней індивідуального концертно-виконавського стилю. Висновки. Поемна композиція Концертино вибудована за вимогами постромантичної поемності: «стислий цикл» вміщає розділи, різні за жанрами та темпами, але спеціально повільного звучання музики не дано, що надає цілому поеми звя’зок із сюїтою. Співучість та моторика – рівно присутні у всіх частинах-розділах твору. Метафорична «діалогіка» романтичної класики та «відсторонення від романтизму» на подальшому історичному етапі складає поетичний вимір композиції В. Власова як у жанровому, так і в стилістичному плані його осягання. Виконання такого твору, як Концертино для голосу і бандури В. Власова, потребує від виконавця досконалого володіння вокальною технікою та технікою гри на інструменті. Синкретична специфіка бандурного виконавства передбачає в Концертино для голосу і бандури долання таких виконавських проблем, як вокальне інтонування белькантової природи сидячи та незалежно від труднощів партії бандури, а також диригентського регулювання (під час вивчення та концертного виконання) усієї вокально-інструментальної партитури твору. Цей твір постає новим етапом у ствердженні сучасної академічної бандурної культури.