МУЗИЧНО-СЕМАНТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ПОНЯТТЯМИ «НОВА ПРОСТОТА» ТА «ВИНАХІД ТРАДИЦІЇ» В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Анотація

Мета роботи – виявити музично-семантичні зв’язки між поняттями «нова простота» та «винахід традиції» в творчості українських композиторів ХХІ століття на прикладі окремих творів Вікторії Польової та Максима Шалигіна. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи, ґрунтується на поєднанні засад культурологічного, семантичного та музикознавчого аналізу, які дають змогу більш глибоко розглянути новітні стратегії в українській музичній творчості. Наукова новизна – на матеріалі окремих творів Вікторії Польової та Максима Шалигіна виявлено музично-семантичні зв’язки між поняттями «нова простота» та «винахід традиції» у контексті новітніх стратегій музичного метамодерну. Висновки. Проаналізовано феномен «нової простоти» як «винаходу традиції» у музичному метамодерні. На матеріалі обраних творів Вікторії Польової та Максима Шалигіна з’ясовано, що композитори належать до нової генерації митців як «планетарних особистостей» (за О. Самойленко). Підкреслено, що в творах В. Польової створюється нова метамодерна чуттєвість сучасності, авторка використовує запозичення музичних мовних прийомів минулого, використання їх кодів у сучасному музичному дискурсі. На матеріалі «Симург»-квінтету виявлено важливі риси творчості композиторки: медитативність, споглядальність, позаконфліктність, поліфонічність (або діалог) різних інтонаційних потоків, нове відчуття часу, подорожування у трансцендентний світ, спрямованість до діалогу розрахованого на більш глобальне розуміння, метамодерна ностальгія. «Bucha. Lacrimosa» для соло скрипки та оркестру (2022) – новий етап в творчості В. Польової. Композиторка звертається до над-персональної образно-смислової сфери, пов’язаної з глобальними екзистенційними та онтологічними питаннями. Проведено паралелі з циклом М. Шалигіна «Lacrimosa or 13 Magic Songs» (2017), з’ясовано, що ці творчі доробки несуть різний духовний, екзистенційний досвід. Визначено новаторський підхід композиторів до жанру Lacrimosa, де скрипка замінює людський голос – як молитва, пташиний спів, у М. Шалигіна як злісне виття, у В. Польової – перехід у інобуття.