ДЖАЗОВІ ПРОЕКЦІЇ СУЧАСНОЇ БАЯННО-АКОРДЕОННОЇ ТВОРЧОСТІ

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються властивості входження баяна-акордеона до джазової традиції музикування, а також виконавські особливості цього процесу. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, естетико-культурологічного, історичного, музикознавчого методів, які утворюють єдину методологічну основу. Важливим виступає виконавський підхід. Наукова новизна роботи. У статті аналізуються історико-стильові, музично-естетичні, виконавські та інструментально-органологічні передумови розвитку баянно-акордеонної джазової творчості та її вплив на академічну музику у даній інструментальній спеціалізації. Доводяться аспекти дії «жанрової пам’яті» у природному входженні баяна/акордеона до естрадно-джазової царини музики. Висновки. В академічній музичній творчості ХХ–ХХІ століть актуалізуються імпровізаційно-виконавські засади, що вказує на величезний вплив джазу на академічне мистецтво. При цьому споглядається тенденція до зацікавлення академічних виконавців не окремими стилістичними параметрами, а власне джазовою інструментальною специфікою. Баянно-акордеонне мистецтво у цьому відношенні виявляє іманентні історико-стильові та інструментально-органологічні передумови. Баянно-акордеонна джазова музика представляє особливий дослідницький та виконавський інтереси, адже виявляється в сольній творчості інструменталіста. Сама природа баяна-акордеона, що має багатий (гомофонно-поліфонічний) потенціал багатоголосся, регістрового та артикуляційно-динамічного розмаїття, а також широкої палітри дихально-духових (баян) ефектів, передбачає необхідність наявності у виконавця логіки, що допомагає координувати поєднання елементів музичної тканини, артикуляційно-динамічних та метроритмічних прийомів процесі імпровізації (квазіімпровізації, як у джазових баянних творах В. Власова, який заохочує і справжню імпровізацію баяніста-виконавця). Отже, джазова баянно-акордеонна практика апріорі пов’язана з вирішенням завдань мистецько-технологічної організації багатозвучної, багатотембральної музичної мови. Джазова баянно-акордеонна творчість відкриває нові семантичні та семіотичні ресурси позаакадемічної композиторської та виконавської творчості, дозволяючи баяністам-акордеоністам передувати на гребені як академічного, так і актуального позаакадемічного музичного мистецтва.