ДЖАЗОВІ ПРОЕКЦІЇ СУЧАСНОЇ БАЯННО-АКОРДЕОННОЇ ТВОРЧОСТІ

  • Volodymyr Anatoliyovych Murza Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0001-8294-3210
  • Alla Dmitrievna Chernoivanenko Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0001-8413-6172
Ключові слова: баян, акордеон, джаз, джазове та академічне виконавство, музична фактура, оркестральність баяна/акордеона

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються властивості входження баяна-акордеона до джазової традиції музикування, а також виконавські особливості цього процесу. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, естетико-культурологічного, історичного, музикознавчого методів, які утворюють єдину методологічну основу. Важливим виступає виконавський підхід. Наукова новизна роботи. У статті аналізуються історико-стильові, музично-естетичні, виконавські та інструментально-органологічні передумови розвитку баянно-акордеонної джазової творчості та її вплив на академічну музику у даній інструментальній спеціалізації. Доводяться аспекти дії «жанрової пам’яті» у природному входженні баяна/акордеона до естрадно-джазової царини музики. Висновки. В академічній музичній творчості ХХ–ХХІ століть актуалізуються імпровізаційно-виконавські засади, що вказує на величезний вплив джазу на академічне мистецтво. При цьому споглядається тенденція до зацікавлення академічних виконавців не окремими стилістичними параметрами, а власне джазовою інструментальною специфікою. Баянно-акордеонне мистецтво у цьому відношенні виявляє іманентні історико-стильові та інструментально-органологічні передумови. Баянно-акордеонна джазова музика представляє особливий дослідницький та виконавський інтереси, адже виявляється в сольній творчості інструменталіста. Сама природа баяна-акордеона, що має багатий (гомофонно-поліфонічний) потенціал багатоголосся, регістрового та артикуляційно-динамічного розмаїття, а також широкої палітри дихально-духових (баян) ефектів, передбачає необхідність наявності у виконавця логіки, що допомагає координувати поєднання елементів музичної тканини, артикуляційно-динамічних та метроритмічних прийомів процесі імпровізації (квазіімпровізації, як у джазових баянних творах В. Власова, який заохочує і справжню імпровізацію баяніста-виконавця). Отже, джазова баянно-акордеонна практика апріорі пов’язана з вирішенням завдань мистецько-технологічної організації багатозвучної, багатотембральної музичної мови. Джазова баянно-акордеонна творчість відкриває нові семантичні та семіотичні ресурси позаакадемічної композиторської та виконавської творчості, дозволяючи баяністам-акордеоністам передувати на гребені як академічного, так і актуального позаакадемічного музичного мистецтва.

Посилання

1. Давидов С.П. Фактурна організація джазового твору (на матеріалі фортепіанного мистецтва): автореф. автореф. дис. … канд. мист.: 17.00.03 / ХНУМ імені П.І. Котляревського. Х., 2015. 18 с.
2. Дяченко Ю.С. Естрадно-джазова творчість Віктора Власова: жанрово-стильові новації. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Харків, 2020. Вип. 56. С. 29-43.
3. Марченко В.В. Історико-культурні виміри еволюції акордеонного мистецтва в Україні (друга половина XX – початок XXI ст.): дис. канд.мист.: 26.00.01 / НАКККіМ. Київ, 2007. 185 с.
4. Черепанин М., Булда М. Естрадный олімп акордеона. Івано-Франківськ, 2008. 256 с.
5. Черноіваненко А.Д. Академічне музично-інструментальне мистецтво як предмет музикознавчої системології: монографія. Одеса: ВД «Гельветика», 2021. 704 с.
Опубліковано
2025-08-29
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ