ТВОРИ Й.С. БАХА У СУЧАСНОМУ ГІТАРНОМУ РЕПЕРТУАРІ (НА ПРИКЛАДІ ПЕРЕКЛАДЕНЬ ВІОЛОНЧЕЛЬНИХ СЮЇТ)

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються особливості бахівської стилістики у виконанні на класичній гітарі перекладень віолончельних сюїт. Методологія дослідження передбачає використання музикознавчого та виконавського підходів; важливими є музично-аналітичний, текстологічний та компаративний методи. Наукова новизна роботи постає у визначенні найбільш принципові зміни, що пов’язані з регістровими, фактурними, тональними, фразувальними, штриховими, метроритмічними особливостями перекладень бахівських віолончельних сюїт для класичної гітари. Висновки. У статті зосереджено увагу на відносно менш вивченій частині творчості Й.С. Баха, а саме на жанрі інструментальної сюїти для віолончелі, який отримав величезного художнього значення у виконавській творчості. Багатоголосна гітара здатна суттєво збагачувати бахівські партитури повнозвучністю акордів та діапазонним розширенням, природною поліфонічністю голосів, що надає звучанню нового емоційного резонансу та повноти. Поліфонічність гітарного інструменталізму ніби уособлює бахівське композиторське мислення в універсалізмі його позбавлення технічних обмежень одного (небагатоголосного) інструменту, стаючи міцною базою для вираження складної музичної думки. Гітарний же концертний та навчальний репертуар, а також виконавська майстерність гітаристів збагачуються перекладними взірцями музики безпрецедентної духовності, концептуальної глибини та впровадження найглибших і найскладніших принципів музичного мислення. Неминучі при перекладенні з віолончельної фактури на багатоголосну гітару доповнення та зміни авторського тексту стосуються таких ускладнень як: додавання нових голосів; «гітарні» акорди (посилення гармонічного чинника); перетворення прихованої поліфонії шляхом розшарування одноголосся на різні голоси; використання нижніх струн гітари у якості бурдонів або «крокуючих» голосів; транспозиція у зручну тональність. Виникають і виконавські проблеми – фразування, акцентуації виконання довгих тривалостей, збереження стильових якостей в інтонуванні фактури.