Особливості драматургії і формоутворення «варіацій на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 С. Рахманінова.

The features of dramaturgy and formation of S. Rachmaninoff «variations on a theme of F. Chopin» For piano, op. 22

  • Лу Юйцзюнь Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової.
Ключові слова: велика варіаційна форма, малі варіаційні форми, однотемна драматургія, цикл, тема, варіації, сюїтність, принципи розвитку, жанри.

Анотація

Мета роботи – розглянути особливості драматургії і формоутворення циклу С. Рахманінова «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22. Методологія дослідження є комплексною та пов’язана, насамперед, із застосуванням історико-стильового та структурного підходів. Наукова новизна. Вперше розглядається перший за хронологією написання композитором твір на «чужу» тему Сергія Рахманінова – «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 – з позиції поліжанровості, внутрішньої сюїтності, взаємодії варіацій між собою; специфічних принципів мотивного та інтонаційного розвитку музичного матеріалу. Використовуються поняття «велика варіаційна форма», «малі варіаційні форми», «однотемна драматургія». (останні публікації на дану тему належать нам [2, 3]). Висновки. «Варіації на тему Ф. Шопена» для фортепіано, ор. 22 – це перше звернення Рахманінова до «чужої» теми, яке відбулося в 1902 – 1903 роках. Композитор обирає тему трагічної Прелюдії с-moll улюбленого їм композитора Ф. Шопена, яка часто асоціюється з траурною ходою, з «маленьким реквіємом».

«Варіації на тему Ф. Шопена» задумані Рахманіновим як твір великого концертного плану, що відрізняється широтою і монументальністю масштабів, з прагненням досягти якомога більшої гнучкості, різнобарвності і витонченості фортепіанної фактури. Введені поняття «велика варіаційна форма» – повний варіаційний цикл та «малі варіаційні форми» – ряд варіацій, об’єднаних спільністю тематичного, фактурного, драматургічного, тонального, а то і жанрового, розвитку. Твір базується на неконфліктній драматургії, однотемний, з розкриттям різних смислових граней одного образу. В одній із середніх варіацій (ХV) композитор використовує мотив dies irae (який часто з’являється в його різних творах). Драматургія твору має напрямок від скорботи (глибокого мінору – с-moll) до оптимізму (торжество мажора – C-dur), чому сприяє внутрішня структура циклу, створена за принципом сюїтності – малих варіаційних форм.

##submission.authorBiography##

##submission.authorWithAffiliation##

Лу Юйцзюнь, соискатель кафедры теории музыки и композиции Одесской национальной музыкальной академии имени  А. В. Неждановой.

Посилання

1. Bryantseva, V. N. (1976). S. Rachmaninov (1873 – 1943). Moscow: Sovetskiy kompozitor [in Russian].
2. Lu Yuytszyun (2013). Thematic citations as the basis of variations of Sergei Rakhmaninov. Tavriyski studiyi. Mistetstvoznavstvo., 3, 89-94. Simferopil: RVNZ Krimskiy unIversitet kulturi, mistetstv I turizmu [in Russian].
3. Lu Yuytszyun (2013). Features of the foreign period of creativity S. Rachmaninov. Music art and culture, 18, 404-413. Odessa: Astroprint [in Russian].
4. Protopopov V. Variational processes in musical form. Moscow: Muzyika [in Russian].
Опубліковано
2018-04-25
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ