ЛІРИКА Ф. ТЮТЧЕВА У ТВОРЧОСТІ М. МЕТНЕРА

Анотація

 Метою роботи стає визначення ролі й місця лірики Ф. Тютчева у творчості М. Метнера, а також виявлення особливостей її втілення в деяких камерно-вокальних та інструментальних творах композито- ра. Методологічною основою послужив комплексний підхід до предме- та дослідження, що містить мистецтвознавчий, історико-літератур- ний, музично-історичний і джерелознавчий методи. Наукова новизна. Романси й пісні М. Метнера на тексти Ф. Тютчева займають важливе місце не тільки у творчості композитора, але й в музичній тютчевіані взагалі. Незважаючи на це, натепер послідовний розгляд особливостей втілення лірики Ф. Тючева М. Метнером залишається за рамками ав- торитетних досліджень, присвячених особливостям стилю композито- ра. Цей дослідницький ракурс розширює уявлення про природу музики М. Метнера, допомагає виявити якісно нові, відмінні від інших сфери образності, що сформувалися у творчості композитора під впливом по- езії Ф. Тютчева. Висновки. Імена М. Метнера й Ф. Тютчева об’єднали не тільки камерно-вокальні твори композитора. Дослідники особливос- тей цього творчого союзу вказують на наявні в їхньому життєвому й творчому шляху паралелі, спільні інтереси, джерела, що певною мірою проясняють і пояснюють духовну близькість цих двох митців. Вірші Ф. Тютчева служили М. Метнеру не тільки поетичною основою для створення п’ятнадцяти пісень і романсів. Ряд строф він використовував як епіграф до своїх інструментальних творів. Але в обох випадках, ста- ючи основою для творів М. Метнера, вірші Ф. Тютчева тією чи іншою мірою вплинули на композиторські рішення. Всеосяжність тютчевської творчості, багатоплановість образів, майстерність інструментування вірша не тільки зумовлюють композиторський інтерес до віршів, але й диктуюьб свої правила в процесі створення музичного твору. Наявні збереження в музиці романсів і в інструментальних творах М. Метнера таких наріжних рис творчості Ф. Тютчева, як розкриття світу особи- стих переживань, бінарність та емблематичність образу.